Жінка-УКРАЇНКА

Іде незакінчена національно-визвольна війна, яка продовжується майже 360 років з одним ворогом. На превеликий жаль, не всі українці розуміють, хто саме є ворогом у цій війні, і пропаганда, яка іде із сусідньої держави наповнює мізки людей брехнею і облудою. Головне завдання митців, науковців та всієї інтелігенції України донести в цих складних умовах слово, покликане правдою та зігріте серцем.

На прохання Міністерства оборони екс-міністр культури України Євген Нищук ініціював довготривалий проект «Митці на лінії вогню» і найпершим кроком була поїздка діячів культури на передову і блокпости по всій  зоні АТО під назвою «Святий Миколай – воїнам».  За словами  військового координатора проекту капітана Сергія Громового, зусилля артволонтерів спрямовувались в першу чергу на зустрічі саме з тими вояками, що тривалий час перебувають на передовій і як ніколи потребують духовного, родинного спілкування. Отож, щирість, природність і непідробне піднесення було основою зустрічей.

Непрості організаційні моменти взяла на себе Державна агенція  промоції культури Ураїни, зокрема її директор Оксана Фещак. Тож, виїжджав «творчий десант»  15 грудня ввечері від Михайлівського  монастиря.  Благословив на вдалу дорогу і відправив молебень священник, серед провожаючих було багато волонтерів.

Режисером та натхненником заходів виступив заслужений діяч мистецтв України Сергій Архипчук, який надзвичайно гармонійно втілив образ Святого Миколая. Зі слів пана Сергія, важливу і дієву роль у втіленні проекту зіграв Чернігівський військово-музичний центр сухопутних військ (керівник О.Шевчук, С.Невзоров), солісти Ірина Пекельна, Іван Супрун, звукорежисер Володимир Мелашенко. Пісні  про Україну, рідний край, захисників Вітчизни, про єдність армії і народу розпочинали і завершували творчі зустрічі. Цікаві історичні довідки, факти подавав неперевершений оповідач історичних сюжетів, дослідник, видавець Сергій Коваленко.  До «творчого підрозділу» входив лідер гурту «Фата Моргана» Ігор Роман (Горлівка), який виконував власні пісні. До речі, мав нагоду 9 травня 2014 року відчути всі «принади» спілкування з новою владою, а точніше з «рускіми асвабадітєлями», провівши кілька днів з тортурами у полоні в Горлівці. Також пісні в авторському виконанні звучали від мандрівного кобзаря (тут під гітару) Василя Лютого. Особливо гаряче сприймали хлопці пісні «Меч Арея», «Донецьк. Аеропорт», присвячену «кіборгам», «Мчать козаки» - написану в пам'ять загиблим під Іловайськом. Свою поезію ( іноді з   гострими, але актуальними слівцями) читав спортивний коментатор, автор і ведучий  програми «Чоловічий  клуб» на Першому Національному телеканалі Дмитро Лазуткін. Подружній дует, заслужені артисти України Інесса Братущик (лауреат  першої «Червоної рути») та Орест Хома дарували українські народні жартівливі і пісні, які стали популярними у їх виконанні.  Заслужена артистка України, володарка Гран-прі міжнародного фестивалю «Світ музики» в Італії, артистка Національного радіо України Світлана Мирвода  привезла на Схід «Пісню водія АТО» (сл.О.Балабка,муз. Л.Нечипорука), «Мій син», під час виконання якої дарувала воякам шалики, рукавички. Зацікавлено сприймали слухачі історію створення романсу «Друже Ковалю» і його виконання дуетом у складі Світлани Мирводи і Василя Лютого.

Фотокором поїздки був Віктор Глазко, завдяки якому маємо чудові світлини – фотофакти. Отець Олександр з Одеси (УГКЦ)  молився  за нас,  за бійців,  спілкувався з ними, дарував молитовники.

Перший концерт  (16.12)  відбувся у Сватівському районі, на Луганщині  у частині реактивної артилерії. Цей концерт, як і кожен наступний був дуже мудро побудований. Адже за задумом режисера Сергія Архипчука окрім розважального моменту, ненав'язливо і щиро  хлопцям подавався патріотизм. Під час ритмічних і запальних пісень (І.Пекельної, С.Мирводи, І.Братущик)  вояки з мужніми, обвітреними, часто неголеними обличчями ставали завзятими танцюристами. На думку приходила приказка: «Хто як танцює – так і воює». Вони були прекрасні!

17 грудня  було чотири зустрічі: два виступи широкоформатні і два імпровізовані на блокпостах. Це Старобільський і Біловодський райони Луганської області, для одного із батальйону ТРО і  для розвідників. Завершальний виступ був у полі із скаженим вітром, вже у сутінках, за 800 м від кордону з Росією. Постові прослухали  кілька пісень під гітару та отримали від Святого Миколая подарунки. А потім і самі не втримались – заспівали.  До речі, ми намагалися виступати вдень, бо керівництвом АТО дозволяється пересуватись тільки в світлу пору доби. З особливою турботою військові переймались нашою безпекою. Постійно були супроводжуючі, які добре орієнтуються на місцевості та мають відповідний документ. Артисти були забезпечені бронежилетами та касками.

18 грудня наш автобус направився від Артемівська  на Дебальцівський плацдарм, де відбулись зустрічі майже на  передовій - на одному із небагатьох уцілілих токів. Військові були настільки зворушені нашим виступом, що поділилися охоче своїм солдатським обідом.

19 грудня у  місті Слав'янськ  бачили на околиці розтрощені будинки, проїжджали гору Карачун, де точилися пекельні бої. Виступ відбувся у Краматорському аеропорту. На концерті був присутній справжній генерал, добровольці з «Правого сектору», а більшість бійців – вихідці з Рівненської області.

20 грудня  у Краматорську зустріли… Леніна у жовтих штанях і блакитному пальто. Виступали перед «кіборгами». Саме тут на «біс» сприймалась пісня В. Лютого «Донецьк.Аеропорт». Командування  вручило нам грамоту з подякою. Повертаючись ввечері, ми завітали  в село Октябрь Велико-Новосілківського району Донецької області  до людей похилого віку у Територіальний  Центр соціального обслуговування та надання  соціальних послуг, де передали харчі і подарували невеликий виступ артистів. Мешканці були щасливі, дехто не стримував сліз.

21 грудня у Маріуполі, де базується Національна Гвардія, по приїзді нас одразу ж попередили: якщо зазвучить попереджувальна сирена,  то є чотири секунди, щоб добігти до бліндажа. А як то бігти у концертних чобітках на високих підборах? Краще босоніж! На щастя розбуватись не довелось. Цей завершальний концерт відбувся на піднесенні – хлопці з задоволенням пританцьовували, а наприкінці всі ринулись , щоб гуртом фотографуватися.

На зворотньому шляху до Києва в одній із танкових частин теж привітали воїнів і словом, і гостинцями.

Загалом творча група проїхала 2600 км, відбулось 11 виступів. Нас почули і побачили до 2000 вояків які отримали майже 3 тони гостинців.

Подарунки від Святого Миколая були зібрані небайдужими українцями. Особливо зворушливі малюнки і листи та зібрані і попаковані гостинці під гучною назвою «Захиснику Вітчизни» підготували  дітки і їх батьки, вчителі   ЗОШ №234, №52, №153 музшкола №14 м. Києва та  Петро-Павлівсько Борщагівської ЗОШ, Софіївсько-Борщагівського НВК, Хотівського ліцею, Новосілківської ЗОШ Києво-Святошинського р-ну Київської області та Центру народної творчості м. Вишневе Київської області, Старобасанської ЗОШ І-ІІІст. Бобровицького р-ну Чернігівської області.

Активно долучились до акції жіноча громада с. Хотів та депутат Акименко С.Г  Києво-Святошинського р-ну Київської області,  підприємець М. Мостовий (м.Українка), який надав до «святкового столу» воїнам власноруч приготовлену тарань. Одна з провідних народних майстринь по традиційному печиву, а в минулому оперна співачка Віра Ляхор спекла кількасот «миколайчиків», а також пенсіонерка Ніна Яківна і співробітники музею І. Гончара підготували свої «миколайчики». Кошти для закупівлі шкарпеток, рукавичок, берців, термобілизни, новорічних ялинок та іграшок люб'язно надали головний редактор «Слово Просвіти» Любов Голота і Раїса Харитонова (Талалай), вчителі та лікарі лікарні «Укрзалізниці». Плела рукавички і шкарпетки професор КМА пані Наталя. Консервацію надала заслужена атистка України Наталя Шелепницька, речі і продукти (калина, малина) Олександр Чайковський, цигарки Рауль Чилачава, Орест Данилевич. Книгарня  Національний музей Т.Шевченка та письменники подарували «Кобзарі». Сотні екземплярів  своїх книг передали: Левко Лук'яненко, Софія Майданська, Євген Дудар, Олег Чорногуз, Оксана Неживанко,Тетяна Череп–Пероганич та інші.

Щиро сподіваємось, що наші зустрічі і подарунки зігріли воїнам душі та серця. Емоції солдат, їхні відгуки та їх керівництва підтверджують, що акція є вкрай необхідною, бо  вона гармонійно поєднує  виховні моменти і піднімає бойовий дух вояків.

Слава Україні! Героям слава!  

Світлана  Мирвода,
заслужена артистка України