Жінка-УКРАЇНКА

«Медитації» – так називається нова збірка віршів відомої білоруської поетеси з Прилук Лілії Бондаревич (Черненко). Появу своєї десятої книжки авторка прокоментувала так: «Повітря, яким дихає жінка, – особливе, бо саме в її серці народжується все: Чумацький шлях, діти й річки, пісні та сльози. Жінка – завжди пташка, зірка і квітка. Акторка й чаклунка. Інопланетянка та мадонна. Вона – кокетство й жертовність, любов і відчай, таємниця та всепрощення. Тому в моїх віршах господарюють жасмин і ластівки, капелюшки й люстерка, докори та сонети… У жінки є коханий. І діти. Наші діти… Взагалі, життя жінки в ХХI віці, в такий непростий час – це своєрідний подвиг. І кожну з нас можна назвати великою, адже тільки жінка може жити з таким щирим милосердям та почуттям обов’язку, з такою відповідальністю за інших! Вона чистить і прибирає свою маленьку планету щодня; вона – постійно у справах, проблемах і тривогах…

Я б дуже хотіла, щоб кожна моя сучасниця була щасливою. І не плакала. Й не чекала чоловіка чи сина з війни… І щоб ночами у неї не боліло серце… Моя книга – не лише про жінок, вона – про всіх нас, людей. Про те, що ми вчимося любити й розуміти одне одного під нашим українським небом. Дорожити своєю домівкою й близькими, цінувати землю, на якій народилися. Учимося прощати та йти дорогою правди… При цьому – всі ми діти Всесвіту, й прагнемо відшукати істину, з якою не страшно жити. В наш раціональний недобрий час понад усе цінують інформацію. Поезія – це інформація душі, матриця почуттів, без яких ми просто помремо. Дякую всім, хто вирішить помандрувати сторінками цієї книжки разом із ліричною героїнею моїх віршів!».

«Медитації» Лілії Бондаревич написані мовою Марини Цвєтаєвої та Олександра Пушкіна, які до сьогоднішніх подій на сході України не мають жодного стосунку. Власне, найкраща з політик – це політика Любові та Розуміння, переконана авторка. Адже мова Поезії – універсальна, тому й не потребує перекладача…

«Наш світ без любові – мертвий», – написав видатний письменник Альбер Камю в своєму романі знаменитому «Чума». Нині, коли порушено розумний порядок речей, коли на телеекрані постійно бачиш війну, хочеться зовсім іншого. Наприклад, пригадати про щось непорушне й сакральне. Про те, що наша Земля існує мільйони років; а люди сьогодні, як і століття тому, пристрасно люблять одне одного, дарують щастя своїм коханим, моляться й сподіваються на краще. Хочеться відчути ніжність, бентежний аромат бузку, відкрити вікно в сад…

Любов сильніша ненависті й злоби, тому все одно перемагає. Вона – найнадійніша точка опори, альтернатива нелюбові, ворожнечі, нерозумінню. Тому поетична збірка Лілії Бондаревич з’явилася якраз вчасно й доречно. У книжці немало незвичайно-парадоксальних асоціацій, оригінальних образів, філософської глибини. І в кожному проникливому вірші авторки (який уже сам по собі – яскрава моновистава) – цікава, неймовірна історія жінки, її долі та кохання. Історія Часу.

Не погоджуюся, що «Медитації» – цілком «жіноча» книга. Вона – про всіх нас, а не тільки про представниць прекрасної статі. Цю чарівну збірку, як на мене, корисно почитати й чоловікам; адже краще Лілії Бондаревич ніхто не пояснить їм, що це за таємна субстанція – жінка, і як потрібно поводитися з нею…

Взагалі ж, пані Лілія – літератор європейського рівня. У більшості своїх текстів вона – модернова, іронічно дотепна, парадоксальна, інтелектуальна. Непередбачлива, мов вітер, і послідовна, наче годинник. Вона хвилює й дивує нас кожною своєю книжкою. Тож у добру путь, «Медитації»!

Сергій Дзюба