Швидше. В нори, в кущі, в мишоловки. Сховати-
сь. Адже ті, в камуфляжах, не будуть чекати.
Вони просто потрощать вам голови. Власне
це не дуже болить. Біль спалахує й гасне.
Смертоносна петля обів`ється круг шиї,
закрутився у сіті густої трави.
Зуби, пазурі, страх — виривайся, живи,
або смерті чекай, як нічого не вмієш.
І на вулицях міста, де трупи й відчай,
де сміється Кінець з сатаною на пару,
впадеш в яму з лайном — до чийогось тартару.
Будеш бачити в ній свій омріяний рай.
Лесь Правдич