Жінка-УКРАЇНКА

Ніхто не хотів помирати.
Далеко було до ранку.
Строчили по нас автомати,
Стріляли російські танки.

Вдивляємся в темінь хижу,
А там зачаївся ворог.
Він думав - ніхто не вижив
У цих поруйнованих горах.

Блищали зіницями вікна,
Кричали простреленим ротом,
Коли божевіллям облипла
Стріляла російська сволота,

Коли у шпиталі конала
Від болю маленька дитина,
В Росії далекій чекала
"Геройського" мама сина.

Навчився стріляли із "Града",
Як батько стріляв із "Катюші".
"- Не слушай, сынок, их, не нада,
Из ваты возьми, вот, беруши.

Зачем им теплое море,
Зачем вообще Украина?
Подумаешь, капелька горя...", -
Казала мама до сина.

І зазомбованій мамі
Синок не перечив ні слова,
Лежав із такими ж у ямі -
Росія синами готова

Стелити дорогу до пекла,
Вбивати дітей і старих.

А в нас - Україна не вмерла,
Допоки москаль не затих!

Оксана Яблонська (с)
24-25 січня 2015 р.