Жінка-УКРАЇНКА

21 лютого – Міжнародний День рідної мови. Його встановлено рішенням ЮНЕСКО на знак пам'яти розстріляної демонстрації студентів у Пакистані (1952 р.), що вийшли на захист бенгальської мови всупереч насаджуваній мові урду. У Пакистані тепер це День Мучеників. Відтоді минуло понад 50 років.

На окупованих московським ворогом територіях України за українську мову також розстрілюють. Спершу там мову ігнорували, зневажали, висміювали, вилучали, підміняли, спотворювали. Тепер просто розстрілюють її носіїв. Тепер за потурання неукраїнської влади мова окупанта брудними плямами розповзається по всій країні. Інфікує. Загиджує. Принижує. Окацаплює. Мова окупанта в Україні – це наслідок перемоги москалів над українцями. Російськомовні українці – це найкращі трофеї Московської імперії. Така плата хохлам за їхнє толерування мови окупанта від часів перших московських військових гарнізонів від 1658 року до сьогодні включно. Сприйняття мови як найпотужнішого кордону добре усвідомлював тодішній гетьман Іван Виговський. У першій статті знаменитого Гадяцького трактату він просто і вичерпно сформулював: межі української (себто руської) мови – це межі Руської (української) землі. Його теж розстріляли, як і автора Гадяцької угоди Немирича. Натомість чинна антиукраїнська, антинаціональна олігархічна влада накидує через власні ЗМІ шизофренічну мантру "єдина країна – єдіная страна", легітимізуючи у свідомості українців колоніяльну двомовність. Бо російська мова в Україні завжди була мовою ОКУПАЦІЇ. Якщо ти, один з другим, ще досі не вивчив мови землі, хліб якої їси, – ти або гість, або хам, або окупант (Шарль Бернар).

Мова потужніша за буки, гради, урагани і т.д. Нагадаю у цьому контексті слова невтомного Пантелеймона Куліша: "Пам'ятне-бо нам слово московського оракула (йдеться про російського шовіністичного журналіста Михайла Каткова. – І. Ф.): що польське повстання єсть ніщо, як порівняти його з повстанням літературної України. Там, рече, відпала б, може, під лихий час, невеличка провінція від імперії; а тут мужицька мова, ставши літературною, розколе імперію на самій серцевині. Так промовила, віщуючи про нас, московська піфія (віщунка. – І.Ф.), і се нам немалий прогностик". Себто шовініст розуміє значення питомої мови для самостійности нації. Населення (не народ) НЕ розуміє і шукає способів виправдатися за власне мовне відступництво, замість того, аби вивчити мову дідів і прадідів – і саме тим відвернути навалу московського ворога.

Путін сплановано прийшов туди, де українська мова була системно знищувана. Саме з мотивацією "захисту" німецькомовних громадян Гітлер окупував Австрію, Чехію, Польщу. А перед тим зазначив: "Наша основна війна... повинна закінчитися ще ДО початку воєнних дій". Так "м'яка" сила німецькомовної діяспори підкріпила тверду силу танкових дивізій Вермахту "за повної розгублености та прямого сприяння демократичних урядів Заходу" (Юрій Щербак). Саме з цієї мовної мотивації розпочалася Друга світова війна ще 1938 року, обізвана "вєлікой атєчєствєнной" в імперії зла СРСР. З огляду на мовну безхребетність певної частини українського суспільства і дію мовного закону Путіна-Ківалова-Колесніченка, саме тепер, у час Майдану і розхитаного післямайдання, "прийшов час "замочіть в сортірє" найбільшого ворога російськомовної імперії -УКРАЇНСЬКУ МОВУ; бо імперія знає, що вона все ще існує як імперія, доки існує її мовний монолітний рускоязичний простір, хоча й розвалився політичний інформаційний моноліт СРСР" (Юрій Іллєнко).

Найкраще це робити руками псевдоукраїнської влади, зокрема Президента та його ставлеників по всій вертикалі і у всіх фракціях ВР. Їхні злочинні мовні дії трактую як прояв внутрішньої окупації:

1. Вперше за всю історію Української незалежної Держави цей президент у час війни дозволив собі під час президентської інавгурації при святому українськомовному Пересопницькому Євангелії говорити мовою окупанта. Закономірно і символічно, що в цей день випала зброя з рук знепритомнілого вояка з президентської варти.

2. Вперше ця людина під час Новорічного привітання говорила мовою окупанта (до речі, від цього за столом постраждало травлення чи не більшости громадян країни).

3. Вперше ця людина у дуже лукавий спосіб посягнула на державний статус української мови через проєкт змін до Конституції, зокрема Статті 143. Йдеться про право місцевим органам влади – від села до области – надавати "російській мові статусу спеціальної"... Все це підступне вбивство української мови загорнуто у словесний фантик: "Єдиною державною мовою залишатиметься українська мова". За таких умов нашій мові залишиться статус безправної весільної нареченої, що так і не стане жоною. Інакше – це фасадний статус державної мови, за лаштунками якого триватиме її щоденний ґвалт язиком. Нема сумніву, що такі ідеї маркувальника товарів відомої кондитерської фабрики мовою окупанта знайдуть підтримку всіх ліберально-космополітично-антиукраїнських фракцій у ВР. Особливо готовою до цього буде олігархічна група з садомазохістичною назвою "Самопоміч", бо саме "натхненник" цього політ-бізнес-проєкту Садовий разом із начальницею управління культури (розумій антикультури) у Львові Подоляк закликали львів'ян напередодні анексії Криму говорити російською мовою на знак солідарности зі зрусифікованими областями України. Таке можуть робити лиш ті, що живуть за принципом відомої тьоті Моті з п'єси М. Куліша: "Лучше бить ізнасілованной нєжелі сукраінізірованной". Правда, тоді ця теза звучала зі збірного художнього образу тьоті Моті-харків'янки. Тепер з уст деградованих львів'ян при владі.

4. 23 лютого 2014 року у час застиглих між небом і землею Душ Героїв Небесної Сотні 232депутати Верховної Ради VII скликання проголосували за скасування мовного закону Путіна -Колесніченка. Тодішній в. о. Президента Турчинов як "щирий українець", що на цих виборах до парламенту йшов під гаслом ВО "Свобода" "Ми на своїй, Богом даній землі" (!!!), не підписав цієї постанови до виконання. Себто в Україні і далі діє мовний закон Путіна, запроваджений у життя через московського агента Колесніченка і малоросійських холуїв, які через параліч мозків вомпили, що через мовне питання почалася війна. Вони, убогі, не тямлять, що війна з москалями у різних формах триває від часу Переяславської ради – і відколи вони пустили у свою свідомість московський язик.

Влада, що не здатна захистити державної мови, – ніколи не захистить державних територій. Звідси тисячі смертей і стоп-кран у головах маси, яка далі просторікує "какая разніца", ми "ваюєм і валантьорім". Якщо нема різниці, – то возговоріть мовою Шевченка на зло кацапам. І ми квити. Перестаньте бути подібні на москалів у визначальному – МОВІ. Намалюйте мовний рубікон, який виписав своєю творчістю великий Шевченко, і гірко покаявся у своєму поодинокому мовному переступі: "Переписав "Слепую" та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом!...Се правда, що, опріч Бога і чорта, в душі нашій є щось таке страшне, що аж холод іде по серцю, як хоч трошки його розкриєш" (з листа до Якова Кухаренка від 30.09.1842 року).

"Зараз, на початку ХХI століття, намагаються тією мовою колонізації й міжнаціональної "дрючьби народов" остаточно знищити Україну" (Юрій Іллєнко). Обернімо їхню енергію проти них: стріляймо у них укрокулями-словами всюди...Це наш духовний фронт. Жодного шансу язику серед моря МОВИ.

Ірина Фаріон
Депутат Верховної Ради України VII скликання,
член Політради ВО "Свобода"

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/…