(відгуки студентів Університету «Україна» на новий відеокліп гурту «Океан Ельзи» «Не твоя війна…» (2015)

***

Перемога починаєтся з тебе

(рецензія на кліп гурту Океан Ельзи «Не твоя війна» (2015)

Метт КАУЛІЦ,

Університет «Україна», студентка 3 курсу  (група ВСР-31),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

Гурт «Океан Ельзи» було засновано 1994 року у Львові, «О.Е.» і досі є однією з найбільш популярних рок-груп України на чолі с незмінним вокалістом Святославом Вакарчуком. Відомий своїми ліричними піснями та відстороненністю від політики, Вакарчук презентує нову пісню і кліп на неї, що є відгуком на події, котрі відбуваються у країні останнім часом. 26 квітня 2015 року гурт виклав кліп на свій офіційний канал на Youtube, також пісня прозвучала у ефірі телеканалу 1+1.

Режисером кліпу став британский кліпмейкер Говард Грінхолл, відомий своєю співпрацею з такими відомими виконавцями як Muse, Placebo, Стінг та Елтон Джон. Це не перший досвід співпраці гурту «О.Е.» з Говардом, за його режисування було створено кліп «Обійми» 2013 року.

Участь у зйомках взяли також фанати гурту, здебільшого молодь, закликом до якої і є ця пісня. За більш ніж 700 заявками за два дні було дібрано 400 осіб із різних куточків країни.

Головна ідея відбивається вже у назві твору, це заклик усвідомити важливість ситуації, протест проти пасивності та бездіяльності. Це звернення-заклик не просто до суспільства, а до кожного окремо: ТВОЯ війна стосується насамперед тебе і твоєї душі.

У кліпі домінують два кольори: чорний і білий, що символізують світле або  темне майбутнє, наслідки вибору. Усі учасники вбрані в однотонний одяг, що змінюється залежно від повороту долі. Білий та чорний дим, що окутують гурт у кліпі, колір одягу, тло − усе це відображає наслідки бездіяльності та байдужості, з якою всі чекать на вибір, зроблений за них.

Символом цього вибору, будь це поворот долі чи чиєсь рішення, прийняте за людину, є величезна монета зі світлою та темною сторонами. На ній зображено усміхнене та гнівливе сонце. Монета більша за будь-кого й загрозливо повертається, сулячи біди або ж радість. Вона ніби заворожила людей, що просто стоять і спостерігають за нею, не намагаючись щось змінити.

Світла сторона − і всі радіють, темна − лиця закриті руками од вітру й снігу, що рветься звідусіль.

Водночас монета обігрується ще раз, у набагато меншому розмірі, що лише крутиться у руці і не виглядає насправді загрозливо. Вона вже не здатна вирішувати чиюсь долю, а просто є вибором кожного, символом того, що рішення приймає той, хто діє. Страх, що навіює велика монета − це лише внутрішній страх, страх перемін та дій, котрий не має керувати усім життям людини.

Антитеза на рівні однаковості вбрання учасників кліпу (маса) та одночасного висвітлення крупним планом кожного обличчя окремо (особистість) відображає як вибір суспільства, так і власний вибір кожного. Адже національна дія починається з твоєї дії. Твоя війна взаємопов'язана із загальною.

У кліпі жодного разу не відображуються бойові події, тут немає перенасичення патріотичними кольорами чи символами, що є даниною моді останнім часом. Лише сорочка Святослава злегка натякає на патріотичність кліпу, вона позбавлена яскравих національних візерунків, а лише світлими нитками створює саме український колорит. Адже йдеться насамперед не про війну країн, а про війну почуттів, війну свідомості.

Текст. Національні мотиви прослідковуються також у словах приспіву-рефрену:

«Гілля калин похилилося...»

Націленість же заклику до молоді символізує вже початок пісні:

«Що буде завтра? − В юних думках…»

Святослав водночас докоряє за бездіяльність, за небажання бачити дійсність тому поколінню, котре жило ілюзіями, закривало очі на правду заради власного спокою:

«Стали батьками доньки й сини,

Все кольорові бачили сни

І цілували руки брехні,

За тихі ночі віддали дні...»

Чого коштувало це безвольне очікування кращої долі, відсижування у темряві в очікуванні світанку?

Ця бездіяльність, пасивність, небажання бачити істину і боротися висловлюються у наступних словах:

«Так було добре там і колись,

Там, де без поту і там, де без сліз,

Тільки не було в тому мети –

Я так не можу, а як зможеш ти?..»

Риторичне питання ніби провисає у повітрі, бентежить душу, це ключове звернення, що спонукає на справжню дію.

Отже, «Не твоя війна» Святослава Вакарчука і гурту «О.Е.» − це заклик усвідомити: лише беручи долю у власні руки, можна сподіватися на світле майбутнє; війна йде в душі кожного з нас, і лише від власної перемоги над своєю пасивністю може скластися загальна перемога.

***

Наталя ВОЗНЕСЕНСЬКА,

Університет «Україна», студентка 3 курсу  (група ВСР-31),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

...Власне кліп. 400 фанатів (їх було обрано протягом 2 діб серед 700 осіб), що беруть участь у зйомках, у білому одязі, вони стають колом.

 Соліст групи виходить до центру кола, вбраний у білу вишиванку (як символічний натяк на те, що йдеться про Україну та її людей, йдеться про  його любов до своєї країни, про його прагнення до належності цієї країни )  ̶  і починає співати-закликати-розповідати.

Співає про бій, війну і майбутнє молоді:

«Мало хто знає, що буде з ним,

Що буде завтра в юних думках,

В когось надія, а в когось страх».

Про ті часи, коли:

«Так було добре там і колись».

І що:

«Тільки не було в тому мети»;

і заявляє:

«Я так не можу, а як можеш ти?..»

А у приспіві ставить головне питання: Скільки забере наших дітей не наша війна?..

Над цими словами автор змушує замислитися: це не наша війна, але воюємо ми! То ми воюємо, чи спостерігаємо-вичікуємо?..

Образна система.

У руках соліста − монета як символ вибору. Зазвичай, люди підкидають монету, коли не можуть самостійно прийняти рішення. І погоджуються  з випадковим вибором наосліп.

Вокаліст підкидє її. Монета крутиться, а молодь дивиться з надією та страхом.

До речі, монета велика. На перший погляд, −  висотою з триповерхову будівлю. І це теж символ, символ того, наскільки багато людей в Україні байдужі до того, що йде реальна кривава війна. Насправді ж, у кліпі було використано дві монети, що були спеціально виготовлені.  Одна маленька, інша приблизно метр у діаметрі. На кожній з її сторін зображено Сонце, сумне й усміхнене. Дві сторони. Сум і усмішка.

Монета падає. Люди тепер у чорному вбранні. Дорослі і діти, руки, що намагаються захиститися від чорного попелу, війни; страх на обличчях.

Далі Святослав один у чорній сорочці тлі чорного міста співає про добрі дні. З’являється чорний дим-хмара.

Із закликом «Я так не можу» чорна і біла хмари зустрічаються, змішуються  ̶  як знак боротьби Добра і Зла.

Зі словами «Мама, не тим ми молилися» він робить вибір  ̶  на користь Добра, власної боротьби за нього.

І далі співак зупиняє  монету. Вона вже не потрібна.

У відео не зображено війну буквально, показано війну в душах людей, які ще не визначилися. Ця дійснісь відбивається у тексті, у символах  і образах відеокліпу.

Проблематика твору – це байдужість  частини українців до усього. До власної долі, до можливостей власного вибору, до майбутнього. Це заклик до національної свідомості українців, молоді насамперед.

«Пісня про те, що війна  − постійно з внутрішнім ворогом, своїм страхом, байдужістю, консерватизмом».

«Це мій крик душі  ̶  «Давайте не ходити по колу».

«Патріотизм,  ̶  каже лідер « Океан Ельзи» − означає не просто любити свою країну, прапор або гімн. Це означає робити щось власними руками і пишатися своїми «заслугами». Якщо українці хочуть відбутися як нація (і я вірю, що вони хочуть ), то рано чи пізно добро переможе і в кінці нашого відео ми все показуємо».

***

Сергій ГРЕБЕНЮК,

Університет «Україна», студент 4 курсу  (група ВСР-41/11 МС),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

…Одним із головних елементів відео «Не твоя війна» є монета з викарбуваними по обидві сторони сонцями, одне з яких усміхнене, а інше насуплене. За задумом автора, монета має уособлювати в собі вибір навмання, цей вибір має зобразити суспільство, яке чекає, а не діє, яке лише спостерігає, яким боком впаде монета, «пощастить або не пощастить».

Пісня написана у стилі класичного року. Сам текст пісні звучить досить мінорно, але змінює свій настрій у приспіві на мажорний. У тексті пісні часто звучать питання, що зачіпають такі суспільні проблеми як: байдужість; страх перед невідомою долею країни та її народу; небажання змін або прагнення їх без докладання жодних зусиль. Як у тексті, так і в кліпі простежуються легкі натяки на українську проблематику: вишивана сорочка; кущі калини; сонце, як стародавній слов'янський символ Бога, життя тощо. Кліп має чорно-білу гаму, що допомагає увиразнити конфлікт у свідомості людей, вибір: добро чи зло, зміни або занепад. 

Для мене, як людини, що знайома з історією та міфологією, образ Сонця не є випадковим. Адже сонце було одним з основних предметів поклоніння наших пращурів, воно уособлювало в собі добробут, життя та надію. Саме надія без докладання будь-яких зусиль заради реалізації своїх мрій − головний недолік нашого народу/нації. Ми постійно потрапляємо в тенета, що сплетені з наших недоліків, головними з яких є відсутність історичної пам'яті та надлишок нічим не підкріпленої надії. Ми не вчимося на чужих помилках, ми не вчимося навіть на своїх помилках. А як відомо, той, хто не знає історії, змушений повторювати помилки минулих років...

Святослав Вакарчук наприкінці свого кліпу дає народові України останній шанс.

Але чи є у нас шанс? Чи є у нас шанс − не загубитися серед сторінок історії як народ, що так і не зміг побудувати СПРАВЖНЮ державність і СИЛЬНУ, ПРОГРЕСИВНУ націю?..

***

Марія ХОХЛОВА,

Університет «Україна», студентка 3 курсу  (група ВСР-31),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

…Стильовою домінантою відео є символічність – символ монети із темною та світлою сторонами. Це символ вибору. У кліпі зображено суспільство, що стоїть навколо цієї монети, яка поки що стоїть ребром, та чекає, на яку сторону вона все ж таки впаде. Люди не приймають рішення, а чекають, поки «доля» сама зробить це за них та, відповідно, пожаліє чи знищить. Це шлях повного занепаду, адже люди, рушійною силою яких є страх, – не зможуть збудувати не те що сильну країну, а й власну сім’ю, що є краплинкою суспільства.

Наприкінці відео суспільство отримує можливість змінити такий хід подій – все залишається в її руках – монета просто зникає.

Для зйомок, як відомо, були виготовлені дві ідентичні моделі символічної монети: одна розміром з 5-копійчану звичайну монету, а друга мала в діаметрі 1 метр. Дизайн був розроблений спеціально для кліпу: з одного боку – темне, гнівне сонце, з іншого – світле та усміхнене. Аналогів монети не існує.

Текст, написаний українською мовою, теж не «перевантажений» смислом, і тому вдало компонується із відеорядом. Традиційна, типова українська образність мови («мамо, кому ж ми молилися», «гілля калин похилилося») викликає відчуття спорідненості із душею пісні і тому сприймається легко і зрозуміло. Аранжуванням опікувався Мілош Єліч. Участь у запису в студії, окрім групи, взяли також музиканти з Національного камерного ансамблю «Київські солісти» та хор Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України.    Музика, що супроводжує текст, дуже добре запам’ятовується і не заважає сприйманню та осмисленню головної ідеї.

Кліп гурту Океан Ельзи «Не твоя війна» змушує задуматися над власним життям, а саме над тим, що кожен з нас повинен самостійно приймати рішення та брати  долю у свої руки і тим самим рятувати країну від загибелі.

***

Вікторія РУБАН,

Університет «Україна», студентка 4 курсу  (група ВСР-41/11 МС),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

  …За словами Вакарчука, головна ідея пісні, що ховається в назві, є непростою для зізнання навіть самому собі – нам, українцям, протягом багатьох століть постійно нав’язують ззовні чиїсь думки, дії і, навіть, війни. Нині настав час, врешті, брати відповідальність та ініціативу на себе.

«Головна битва – всередині кожного з нас, всередині нашого суспільства. Адже «твоя війна» − це боротьба з власними комплексами, страхами щось змінити, вплинути на те, що відбувається навколо тебе, не звинувачувати «десь і когось», а брати ситуацію в свої руки. Це – надскладно, та без цього немає успішного майбутнього ні у людини, ні у суспільства, ні у країни», − наголошує Вакарчук.

   Абсолютно приголомшливі текст, мелодія і, звичайно, виконання. Про талант, харизму Вакарчука можна багато писати.  Відео знято в чорно-білих тонах, і тому кліп не відволікає глядача на красиву кольорову картинку – все дуже скромно, і навіть  аскетично. Мінімальна кількість  спецефектів загострює увагу на деталях. Кліп наскрізь просякнутий символізмом, символи в тексті, відеоряді, музиці. Так, у рядках: Гілля калин похилилося / Мама, кому ж ми молилися?..  – образ калини йде як одвічний символ України, а гілля уособлює образ її дітей. Далі, на перший погляд, здається, що у слові «Мама» неправильне закінчення і хочеться замінити на «Мамо», але ні, тут саме формула МАМА сприймається як звернення до самої Батьківщини. А образ матері, до якої звертається Вакарчук, є образом першоджерела всього сущого.

Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.

Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?

 У цих рядках є звернення насамперед до молоді, до тих, хто народився вже у незалежній, самостійній державі,  і вони зараз самі стали батьками. Але ми всі продовжували бачити лише кольорові сни. Так, ми цілували і цілуємо руки брехні. Ми більше дивимося у минуле, шукаючи там відповідей. А що ж тоді майбутнє? це примара ? чи вже реальна, здійснена мета? Бо зараз здається, що іскра, що розпалила полум’я революції, яке досі палає, пробудила нас  А чи правда це – покаже час.

Голосно кричати про патріотизм, про  національну ідею і при цьому залишатися байдужим − не має права ніхто. Бо зараз час, коли потрібно діяти, коли кожен має сам стати творцем.

***  

Анна САМЧУК

Університет «Україна», студентка 4 курсу  (група ВСР-41/11 МС),
спеціальність «видавнича справа та редагування»

…«Не твоя війна» − пісня, написана, так би мовити, на злобу дня. Головна ідея її ховається в самій назві та є непростою для зізнання навіть самому собі –українцям протягом багатьох століть постійно нав’язують ззовні чиїсь думки, дії і навіть війни. Настав час, врешті, брати відповідальність та ініціативу на себе, − закликає в пісні Святослав Вакарчук. І з ним не можна не погодитися. Годі вже слухати когось, пора «включати» власну голову.

Режисерський задум полягає в зображенні суспільства, яке чекає, а не діє, яке просто виконує роль пасивного спостерігача. Це переконливо втілено в образі монети. На одному її боці добро, на іншому – зло. І суспільство збоку спостерігає, на яку ж сторону впаде монета, «пощастить-не пощастить». Сучасна варіація суто українського «Якось-то воно буде». А це – шлях занепаду, аж ніяк не розвитку. Українці весь час покірно чекають, на яку ж сторону впаде «монета», як вирішить доля, замість того, щоб взяти цю долю у свої руки.

Пісня та відео до неї несуть ідею війни з внутрішнім ворогом. Своїм страхом, своєю байдужістю, своїм «моя хата скраю», своїм консерватизмом. Усі ті речі, які не дозволяють вигравати у світі. Це крик душі – давайте не ходити по колу! Патріотизм означає не просто любити свою країну, прапор чи гімн. Це означає робити щось власними руками і пишатися своїми заслугами. Якщо ти наліпиш на себе стрічки та прикріпиш на автомобіль прапор, це ще не означає, що ти − патріот своєї країни. Святослав Вакарчук звертається до народу, насамперед до молоді:

Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі – віддали дні.

Досить сліпо вірувати в долю, досить за крихти удаваного спокою жертвувати найдорожчим, досить боятися брати на себе відповідальність!

Цей заклик Вакарчука до народу не може залишити байдужим.