Жінка-УКРАЇНКА

Щира і задушевна зустріч поетеси Любові Гонтарук із шанувальниками її творчості відбулася не так давно  в органному залі замкового палацу Збаража. Колишня збаражанка, а сьогодні мешканка столиці України Любов Романівна привезла землякам свої нові книги, поділилась власним світобаченням, щедрістю чутливої жіночої душі, що прагне до гармонії у стосунках з оточенням, намагається привнести у цей світ краплинку тепла, оптимізму, радощів.

Як поетеса, творча особистість пані Люба народилася саме у Збаражі. Наше древнє містечко є дуже знаковим, важливим у її біографії, хоча батьківський дім пані Люби знаходиться у Великому Кунинці Збаразького району. Саме тому поетеса радо відгукнулася на запрошення співробітників Національного заповідника «Замки Тернопілля», яке вони їй надіслали на персональну веб-сторінку.

− Я приїхала додому, а не в гості, − відзначила киянка, − тут розпочався мій творчий шлях, на який надихнув відомий український письменник Олесь Гончар. Зустріч із шанованим літератором у далекому 1977-ому у Збаражі стала початком багатолітньої дружби молодої поетеси із сім’єю Гончарів. Саме Олесь Терентійович помітив у молодій вчительці паростки таланту, підтримав, порадив спробувати писати ще й прозу. Відважившись на інший жанр, пані Люба додала до свого творчого доробку невеличкі оповідання, новели. Вдалі спроби пера помітив російський письменник Анатолій Дімаров, який при зустрічі заохотив письменницю до написання новел, які, на його думку, їй вдаються.

На сьогодні з-під пера поетеси і письменниці Любові Гонтарук вийшло два з половиною десятки книг, виданих у найкращих тернопільських та київських видавництвах. У своїх творах − чистих і осяйних − мистець прагне зробити людину кращою, добрішою, красивішою, безстрашною перед випробуваннями долі, впевненішою у собі.

−Думка − матеріальна, − наголошувала під час зустрічі пані Люба, − тому так обережно і трепетно треба ставитись до власних думок, слів, переконань. Саме вони творять нашу долю, наповнюючи її або світлом і любов’ю, або безвір’ям і негативом.

Лірична і мрійлива душа поетеси просвічується у кожному її вірші, оповіданні. Особливо тоді, коли вони звучать в авторському виконанні. Пані Люба на прохання учасників зустрічі прочитала низку київських етюдів, оповідання «Ластівка», ряд філософських перлинок-роздумів на вічні теми буття. Виступ поетеси відбувався на фоні слайдів, що демонстрували світлини сторінок її творчого та життєвого шляху. Також дуже вдалим було музичне оформлення: українські старовинні романси виконував під супровід гітари місцевий музикант, композитор Юрій Бірковий. Оскільки вірші поетки легко лягають на музику, то пан Юрій пообіцяв, що незабаром його репертуар поповниться новою піснею, яку він напише на слова Любові Гонтарук.

У свою чергу, гостя пообіцяла не зупинятися на досягнутому, продовжувати творити, приїжджати на усі заходи, куди її запрошуватимуть земляки. На ці слова одразу відгукнулися колишні колеги поетеси із школи-інтернату, де вона працювала після закінчення педінституту. Педагоги зобов’язали пані Любу приїхати на 50-річний ювілей освітянського закладу. А присутній на зустрічі однокласник Любові Гонтарук пан Василь запевнив, що шкільні друзі з нетерпінням чекають тієї миті, коли перед ними виступить та колишня чарівна однокласниця, яка помітно вирізнялася серед інших своєю вродою і особливим поглядом на світ. Цей погляд вона зберегла і досі, досі передає його читачам через свою творчість, яку сміливо намагається вдосконалювати. Характеризуючи працю літературної сестри Любові Гонтарук, член Національної спілки письменників України, голова районної організації Національної спілки журналістів України Володимир Кравчук взяв за основу образ млина.

− Із Любові Гонтарук − добрий мельник, − зауважив поет, − вона збирає добірні зерна, робить добротне мливо, з якого пече дорідний хліб і щедро роздаровує його людям. Тож бажаю, щоб у неї завжди вистачало наснаги дарувати цей духовний хліб усім, хто цього потребує.

Відповідаючи на різноманітні запитання присутніх у залі Любов Романівна, наче на побажання Володимира Кравчука, щедро роздаровувала свої книги гостям, працівникам НЗ «Замки Тернопілля», колишнім вихованцям, а також залишила по одному екземпляру в бібліотеці НЗ «ЗТ». Отримала дарунок від Любові Гонтарук і районна бібліотека для дорослих, де наступного дня відбулася зустріч поетеси з бібліотекарями району. Гостя дуже тепло згадувала колишніх бібліотекарів із Великого Кунинця, які й прищепили їй любов до друкованого слова. «Я бувала у найкращих бібліотеках Афін, Німеччини, − відзначила Люба Гонтарук, − але найріднішою залишилась кунинецька, яку завжди згадуватиму як свято, як найприємніший спогад дитинства». Також пані Люба висловила радість за те, що Збаражчина має бібліотеку, оснащену за останнім словом техніки, це має приваблювати широке коло читачів. Щоб працівники бібліотечної системи ближче познайомились із творчістю пані Люби, вона прочитала, окрім ліричної поезії, кілька оповідань із книги «Пізня вишня», розповіла про нову серію із семи книг, кожна з яких видається у одному з кольорів веселки. Уже побачили світ збірки «Млин», «Слово», «Підкова», «Криниця», «Код Нібіру», готується до друку «Ключі від раю», а сьома ще не має назви.

Загалом, повідомила письменниця, довідатись про її творчі здобутки та плани можна, зайшовши на її сторінку в Інтернет-мережі. Про одну з мрій, які ще не збулися, поетеса розповіла під час зустрічі: вона думає над виданням книги для дітей. На завершення розмови директор ЦБС Оксана Бойко подарувала київській гості методичний посібник про творчість поетки, виданий ЦБС до її ювілею у 2007 році.

Ірина СИСКО