Жінка-УКРАЇНКА

Поміж нами далекі хвилі
І доріг галаслива гладь
Хтось таки безперечно винний
Що так тяжко в мені болять

Самотужки збираю слово
Перевіюю на вітрах
До прожитого жовте клоню
А до відчаю сиплю страх

І розмішую на балконі
І замотую у бинти
Зустрічайте я в люкс вагоні
Мені треба любов нести

Хтось почує у люднім лісі
Або вийде на біс з корчми
Не гвинтівку знайде у стрісі
А поранений біль струни

Прочитає із дум браваду
І затулить усмішка вид
Бо я словом у очі впаду
І у серце ввійду навзрид

Любов Гонтарук