Жінка-УКРАЇНКА

У науковій бібліотеці Чернігівського національного університету імені Тараса Шевченка цього дня зібралося близько 200 шанувальників творчості видатного українського поета Ігоря Юркова: письменники, перекладачі та науковці з Чернігова і Києва, викладачі, студенти, бібліотекарі, лідери громадських організацій, митці…

Віднині щороку в Чернігові проводитимуться читання Ігоря Юркова для вшанування його світлої пам’яті, а також – пам’яті про чудового поета з Чернігова, людину, справді, енциклопедичних знань, великого подвижника Святослава Хрикіна, який присвятив своє життя Поету Ігореві Юркову.

Отож нещодавно такі перші читання відбулися з ініціативи нашого відомого земляка, письменника, перекладача та науковця (доктора наук), члена Міжнародної літературно-мистецької Академії України Володимира Ільїна. Він приїхав на цю імпрезу з Києва разом із колегами-письменниками, зокрема Валерією Богуславською, котра талановито переклала українською мовою поезії Ігоря Юркова, а також письменником Олександром Коржем, колишнім головою Конгресу літераторів України, та знаним поетом Віталієм Єгоровим.

Всі, хто виступав, аргументовано й цікаво говорили про значення для української літератури творчості Ігоря Юркова та Святослава Хрикіна, проникливо, від душі читали їхні вірші. Зокрема, запам’яталися виступи відомого Поета, Шевченківського лауреата, головного редактора обласної газети «Гарт» Дмитра Іванова; письменника, перекладача та журналіста, президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергія Дзюби; керівників обласних організацій Національної спілки письменників України та Конгресу літераторів України – Олени Конечної і Олени Мамчич, відомого письменника Юрія Сбітнєва, котрий переїхав з Росії до України і тепер мешкає в Чернігові; декана факультету початкового навчання ЧНПУ імені Тараса Шевченка Олександра Бобиря та директора університетської наукової бібліотеки Ганни Макарової.

Також участь у читаннях Ігоря Юркова взяли голова Літературної спілки «Чернігів», головний редактор журналу «Літературний Чернігів», прозаїк Михась Ткач, письменники Володимир Сапон та Василь Буденний, народний художник України Володимир Ємець, поетеса, художниця, архітектор Олена Грицюк…

Саме з рідним Черніговом і Україною пов’язані життєва доля і чи не вся літературна творчість нашого співвітчизника – видатного українського Поета  Ігоря Володимировича Юркова. Він народився 16-го (3-го за старим стилем) липня 1902 року в м. Ярославлі. Дитинство його пройшло в Гродненській, Люблінській і Холмській губерніях, а з 1914 р. – в Чернігові, де він учився в класичній гімназії, а вже за рік став тут активним учасником учнівського літературного гуртка. З жовтня 1919 р. – громадянська війна, біла і червона… З лютого 1922-го, після демобілізації у зв’язку із хворобою, – Київ, активна участь у літературному житті України.

Єдина невелика прижиттєва збірка віршів 27-літнього Ігоря Юркова вийшла тижнів за три до смерті Поета (30 серпня 1929 р). Але вона лишилася не поміченою літературною критикою, і протягом тривалого часу навіть ім’я Юркова й, взагалі, його непересічна творчість були забуті.

І тільки згодом – наприкінці «відлиги» 60-х, а потім, після ще однієї багаторічної  перерви, вже на початку нашого століття, завдяки зусиллям сестри Ігоря Юркова – Ольги (в заміжжі Ковалевської), поетів, видавців, літературознавців С. Є. Хрикіна, М. М. Ушакова, В. В. Португалова, Т. І. Ісаєвої, В.О. Копила, А. Ю. Барзаха, Д. Л. Бикова, ім’я і поезія  Ігоря Юркова повернулись до нас із забуття. Вийшли дуже ошатні книжки його віршів, з’являються все нові цікаві публікації в газетах та журналах – і в Україні, і за кордоном.

За визначенням Миколи Ушакова, «це був першокласний поет точних слів та цілісних образів. Ми ловили себе на тому, що поетичні інтонації Ігоря Юркова ставали нашими інтонаціями».

Наче продовжує ці нотатки Дмитро Биков:

«Все эти стихи, безусловно, должны были появиться в то время. Автор был феноменально свободен от всякого рода гипнозов. Он был абсолютно ни на кого не похож… В этих стихах всё ломалось, неслось, раскачивалось, начинаясь вполне классически, буквально с первой строфы, выдержанной в строгих размерах, они стремглав переходили в верлибр, теряли рифму – там не было ничего постоянного, всё дрожало и зыбилось на грани исчезновения… Ломая ритмы и измыслив новые рифмы, оставался внятен и музыкален… Строчки его длинных стихов, больше похожих на поэмы и поражающих напором образности, цвета, звука, похожи на… свет под дверью».

З передмови Святослава Хрикіна – видатного подвижника, «археолога» літературної спадщини Ігоря Юркова – до його книжки «Стихотворения и поэмы», котра вийшла 2013 року в Росії, у Санкт-Петербурзі (видавництво Пушкінського дому РАН):

«… Игорю Юркову, сохранившему верность идеалам гуманизма и поэтического творчества, решительно не принявшему новой идеологии лживых лозунгов и барабанного оптимизма, воинствующе внедрявшейся во все сферы жизни, – молодому поэту всё труднее становилось публиковать свои стихи, весьма далёкие от официозного пафоса значительной части новой литературы. Для поэта Игоря Юркова одною из главных стала тема любви. А вместе с нею в его стихи вливалась околица ставшего родным города – черниговская Лесковица – с широкими дворами местных дворянских усадеб, щедрыми мещанскими и монастырскими садами, с колокольнями, пчёлами, стогами, сиренью, кузнечиками, заборами, астрами, липами, яблонями, ласточками, грозами, лунными ночами, закатами, фонариками на окнах, солнцем, Десной».

«Сподіваємось, що ці читання в Чернігові сприятимуть відродженню пам’яті про нашого співвітчизника Ігоря Юркова, поглибленому знайомству з його, справді, видатною, унікальною літературною творчістю; загальному поетичному освіченню та духовному зростанню всіх, зокрема молодих, учасників таких читань», – наголосив письменник Володимир Ільїн.   

Гості з Києва відвідали пам’ятні історичні місця Чернігова, зокрема музей Ігоря Юркова в школі № 4 на Лісковиці.

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ