Пригоди ніжинських студентів від Толі Дністрового

У відомому видавництві Василя Гутковського ЛА «Піраміда» (серія «Приватна колекція») побачив світ завершальний роман досить неординарної молодіжної трилогії українського письменника Анатолія Дністрового «Тибет на восьмому поверсі» (перша назва – «Патетичний блуд»).

До цього були резонансні романи Дністрового «Місто уповільненої дії» та «Пацики». Трагікомічний твір про інтимні пригоди ніжинських студентів створений у незвичайному, самобутньому жанрі «університетського роману» («campus novel»), дія якого відбувається в Ніжинському університеті та його легендарних гуртожитках. Як відомо, свого часу кандидат філософських наук Анатолій Дністровий (Толя Астаф’єв) навчався в нашому гоголівському вузі, де заснував літературну групу «Друзі Еліота». У своїй книжці талановитий автор влучно передає дивовижну атмосферу тогочасного Ніжина, незабутнє життя в студентських гуртожитках, наївне сповідування молоддю філософії дзен-буддизму, інших інтелектуальних мод. Попри показову безтурботність і розкутість поведінки головних персонажів, вони живуть днем теперішнім, оскільки не впевнені в своєму майбутньому…

Цей роман є в чернігівській бібліотеці імені М. Коцюбинського. Як і ще одна інтригуюча книжка Анатолія Дністрового – збірка повістей та оповідань «Сніданок на снігу», котра торік вийшла в харківському «Клубі сімейного дозвілля». Герой колоритної повісті, що дала назву книжці, Богдан Зарецький – колишній викладач медичного університету. Життя примусило його піти в бізнес. Одного разу молодий добродій вирушає в Карпати, де знайомиться з чарівною жінкою. Несподівано двоє людей потрапляють у сніговий полон. «Хай би так тривало завжди», – думає вродлива незнайомка. «У мене є дім, куди я мушу повернутися…» – розгублено міркує одружений чоловік. Я не розголошуватиму інтригу, бо таки варто почитати цю зворушливу повість із драматичною історією кохання, майстерно описану винахідливим автором.

Як зазначає літературний критик Тетяна Трофименко, у «Сніданку на снігу» багато опадів, лірики та еротики. Це ідеальна мелодраматична історія: мужній чоловік змагається зі стихією; маленька, але сильна жінка бореться за своє щастя; навіть коли сніг тане, це не стає початком кінця».

Запам’яталася мені й поетична збірка Анатолія Дністрового «Покинуті міста», яку торік надрукувало видавництво Сергія Пантюка. Як на мене, поет Дністровий – не менш цікавий і загадковий, ніж Дністровий-прозаїк. Взагалі, виразна епічність та несподівана тематика книги виокремлюють її в доробку відомого письменника.

«Література не може змінити світ, але може покращити настрій і додати в життя світлих думок та образів. Саме такий ефект очікує на читачів Анатолія Дністрового. Написані з іронією і з любов’ю до своїх персонажів, його тексти створюють сюжетних лабіринт, у якому виникає бажання залишитися, не шукаючи виходу», – так образно відгукнувся про творчість свого колеги популярний письменник Андрій Курков. І, думаю, він – цілком правий.