Жінка-УКРАЇНКА

Так є повік –
Ми в світі українці!
Своє буття окреслили давно.
Нас мордували, нищили ординці,
А ми не покорились все одно.

Ми не святі.
Нема над нами німбів.
Та святість Божу в душах бережем.
Своєї Батьківщини кожний символ
Покривдити злочинцям не даєм.

Ми випили бездонну чашу горя.
Кривавлять й нині рани від тортур.
Вдаря трагічно дзвін голодоморів.
Пронизує Чорнобиль до зажур.

І зараз нас готові розчавити
Скажені пси безбожного Кремля,
І руки кров’ю нашою умити,
Щоб котрий раз здригнулася земля.

А ми – у бій.
А ми не поодинці
Благословили єдністю безмеж.
Ми Українці, світе!
Українці! 
Ти серед інших нас упізнаєш.

І вже падіння наше неможливе,
Хоч нам тирани знов віщують крах.
Вривається у Всесвіт прагнень злива,
І Україна б’ється у серцях!

Юрій Тітов