Жінка-УКРАЇНКА

Колись, в складний період мого американського життя, коли я розгубилась, втратила орієнтири, не могла розібратися в собі, коли мучило неясне невдоволення собою, мені пощастило здійснити незабутню подорож по різних країнах, і кожна, така самобутня, така неповторна, чимось важливим обдаровувала мене.

Я не шукала туристських вражень, а шукала відповіді на свої сумніви і нерозв'язані питання. Єгипет, Індія, Греція, Непал відкривали мені своє суттєве, потаємне. Тут наповнювалась новими відчуттями, іншим темпом існування, високими станами, я переосмислювала і переоцінювала життєвий текст, набуваючи жадану ясність, душевний спокій, приймання речей, проти яких повставала збентежена душа... Америка ж мені цікава. Бо це така суміш культур, таке розмаїття людських особистостей! Не всі контакти на радість, але все це не позбавляє мене жадібного інтересу до людей, до життя. А моя Україна у мене в пам'яті і в серці, забарвлена дитячими та юнацькими спогадами, надіями та безтурботною радістю.

Мені приємно, що улюблена пісня мого сина "Ой, чий то кінь стоїть", яку він самозабутньо виспівує. Я чекаю, коли зможу привезти свого Ніко туди, де я була щаслива.