Жінка-УКРАЇНКА

18 лютого Прес служба Національної асоціації мовників поширила прес реліз про підсумки круглого столу «Підтримка української музики: ефективні інструменти та популістські кроки», що відбувся 17 лютого у Києві. Дане зібрання не можна охарактеризувати інакше як зібранням совків і українофобів, які контролюють українські медіа і намагаються знищити в зародку ідею запровадження квоти для української мови на радіо, запропоновану міністром культури Кириленком.

Українська мистецька громадськість не йме віри, що така подія могла статися, та ще під приводом Національної!!! асоціації. Тому подаємо прес-реліз без купюр: 

Замість квот на радіо українська музика потребує реальної підтримки держави. Це головний висновок круглого столу «Підтримка української музики: ефективні інструменти та популістські кроки», що відбувся 17 лютого у Києві.

Приводом для зустрічі стала реакція низки українських артистів та радіокомпаній на проект змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (№3822), який було внесено у парламент за ініціативи Міністра культури В’ячеслава Кириленка. Цей проект передбачає, що 75% всіх пісень українських авторів та виконавців, що лунають в ефірі радіостанцій, повинні бути українською.

Під час обговорення артисти та продюсери, що взяли участь у заході, майже одностайно висловились про неефективність квотування, як механізму розвитку української музики.

«Заборона  принижує українську музику. Це не професійно! Ви ж тільки солодшим робите російських продукт! Російськомовна аудиторія нікуди не дінеться, вона буде полювати за своїм ментально близьким продуктом. І мені, як українському виконавцю, соромно, що обмежують іноземний продукт так, ніби я без обмеження сама не спроможна робити якісну музику», –   переконана співачка Руслана Лижичко, яка вважає, що не можна вводити квоти, не порадившись з тими, хто робить музичну індустрію. На думку Руслани, потрібно правильно вести державну та патріотичну політику, що стосуються мовного питання. Зокрема, в Україні не повинні звучати ті, хто в Росії закликають до військової агресії проти українського народу.

Продюсери українських виконавців також впевнені, що співпраця між державою та музичною індустрією повинна відбуватися цивілізовано. На думку продюсера Нателли Крапівіної, іншого виходу, як не підтримувати ініціативу міністра культури, у неї немає, оскільки із введенням квоти «музична індустрія раптово осиротіє», а якість продукту суттєво знизиться.  Із Нателлою погоджується й Потап, який переконаний, що ініціатива Кириленка – це тонкий лід, а зміни, які хотілося б йому бачити у шоу-бізнесі та в українській культурі, повинні відбуватися цивілізовано, а «не рубати з плеча». Ігор Тарнапольський, продюсер Jamala, переконаний – «музика, радіо – це бізнес і він повинен бути вільним, інакше втратить свою цінність».

Радіомовники провели ґрунтовний аналіз впливу  впровадження квот. Зокрема, на думку директора БРГ Євгенія Євтухова, наслідками прийняття змін у Закон №3822 стануть втрата низки музичних форматів, «еміграція» українських артистів на ринки інших країн, а слухачів –  на онлайн-радіостанції.  З ним погоджується  і керівник ТАВР Медіа Групи Ігор Чернишов, який на прикладі квотування музичного продукту у країнах Європи та світу проаналізував потенційні наслідки таких кроків для України. Зокрема, ситуацію у Франції, у якій після введення 40% квот на радіо,  створення музичного контенту французькою мовою скоротилося на 20%.

Під час круглого столу було оголошено спільну заяву артистів та радіомовників, в якій вони висловили своє глибоке обурення прагненням квотувати радіоефір у нецивілізований спосіб та різко засудили обмеження прав і свобод. На думку  українських артистів, за «своєю суттю «закон Кириленка»  є популістським, змушує артистів обирати між українською публікою та світовим музичними ринком, веде до банкрутства українських радіостанцій, а також фактично вводить цензуру та обмежує право на свободу творчості». Зокрема йдеться про обмеження свободи творчості співаків, які виконують пісні англійською, кримсько-татарською, російською та іншими мовами, а також фактичну заборону на мовлення регіональних та локальних радіостанцій для нацменшин. На думку авторів заяви, закон №3822  «на тлі загальнонаціонального руху України до євроінтеграції  є «хуторянською» ініціативою та черговим актом популізму, яким Міністерство культури  намагається замаскувати відсутність реальних реформ та дієвих кроків на підтримку української музичної індустрії».

З непрофесійним підходом Міністерства культури до впровадження квотування погоджується й Голова Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Юрій Артеменко. На його думку, закон у тому вигляді, в якому є зараз, швидше популістський, ніж той, який працюватиме: «Було призначено цифру у 75% без будь-якої аргументації. Давайте зробимо 100, чи 95%. Крім того, Закон не прописує чіткого процесу виконання цих квот. На мою думку, реальні квоти, це 15-33%, але не 75%. Це загубить рейтинги українських виконавців та радіостанцій, а  ми станемо банановою республікою».

Його підтримала Катерина М’яснікова, виконавчий  директор Незалежної асоціаціїтелерадіомовників та об’єднання «Радіокомітет», які у партнерстві з Національною радою з питань телебачення та радіомовлення організували круглий стіл. Вона переконана – музична та радіоіндустрії єдині у своєму бажанні співпрацювати із державою. «Єдине, держава має бути професіоналом, який веде професійну дискусію, оперуючи фатами та цифрами, не допускаючи популізму, – переконана Катерина. – Якщо б міністр Кириленко зібрав нас  та продемонстрував цифри, результати моніторингів і запропонував поговорити про квоти і шляхи просування української музики, тоді це б була професійна позиція держави. Зараз, на жаль, ми говоримо про популізм та власні оцінки людини, яка на державній посаді повинна виконувати не свою волю, а волю народу».

Ефективною альтернативою квот на думку учасників, має бути протекціонізм з боку держави. Валентин Коваль, генеральний директор телеканалів М1 та М2 вважає, що «держава повинна завести собі традицію підтримувати своїх». На його думку, серед реальних кроків – це створення фестивалю української пісні. Подібну ініціативу телеканали М1 та М2 уже взяли на себе – з березня на телеканалах стартує конкурс україномовної пісні із кошторисом 1 млн грн. Завершиться він на День незалежності.

В цілому, учасники «круглого столу» намітили основні кроки,  які держава, замість примусового квотування, повинна робити задля реформування нинішнього стану української культури. Зокрема, це:
· Врегулювати систему  колективного управління авторськими та суміжними права, яка має забезпечувати отримання українськими авторами та виконавцями належної винагороди за їх творчість
· Підтримувати та створювати фестивалі, конкурси та інші площадки для музичних стартапів;
· Створити програми розвитку молодих українських виконавців;
· Забезпечити захист української музики від інтернет піратства;
· Надати податкові пільги та запроваджувати компенсаційні механізми для стимулювання українського музичної індустрії.

Прес-служба НАМ