Жінка-УКРАЇНКА

Костянтин ЗОЗУЛЯ,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

30 березня в Національному музеї літератури України відбувся літературно-творчий вечір до 85-річчя Олександра Білаша «Злились в мені мелодія і слово воєдино…».

Олекса́ндр Іва́нович Біла́ш – український композитор жанрів класичної та популярної музики, Народний артист СРСР, Герой України, Лауреат Шевченківської премії.

Олександр Білаш відійшов у ліпші світи 6 травня 2003 року у віці 72 роки. Цифра 72 взагалі містична цифра в чоловічому роді Білашів, – це ще на початку виступу відмітила його донька, Олеся Білаш. «Ліпше 72 роки прожити, як Олександр Білаш, ніж 100 років як той, про кого не згадають», ‒ зазначила дочка композитора і зачитала такі поетичні рядки свого батька:

Злились в мені мелодія і слово воєдино,
Як батька-матері любов в дитині,
Як два однакових крила,
Що піднімають в небеса орла.

«Саме те, що Олександр Білаш співак і композитор, певна, знають усі, – сказала Олеся Білаш – але він не називав себе поетом, тому що поруч стояли такі велети, як Павличко, Драч, Ткач, Олійник. Але не писати він не міг. А сьогодні ви ще почуєте його поезію у виконанні Анатолія Паламаренка».

Після цих слів Олеся Білаш запросила до виступу Народний самодіяльний чоловічий хор «Чумаки» (художній керівник Василь Герасимович Триліс). Учасники хору пошанували пам'ять українського композитора чумацькими піснями.

Після виступу хору Олеся Білаш розповіла, що провести вечір пам'яті Олександра Білаша запропонували працівники Національного музею літератури. Донька композитора пригадала, що раніше в будівлі музею знаходилася школа №92, де вона навчалася.

Далі із добрим словом про Олександра Білаша вийшов український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч Дмитро Васильович Павличко.

Видатний український поет розповів про свою дружбу і творчу співпрацю із Олександром Білашем, про те, як вони разом писали пісню кріпаків до кінофільму «Сон», який присвячено Тарасу Шевченку (1964 р.). Павличко із гіркотою пригадав, що фільм «Сон» українською мовою транслювали тільки в Канаді, в той час як в Україні його показували виключно в російськомовному перекладі.

До речі, саме Олександр Білаш допоміг написати Дмитру Павличку всім відому пісню «Два кольори». Павличко зізнався, що від нього вимагали переробити останній куплет пісні «Два кольори», і мовчазна підтримка Білаша додала рішучості Павличкові і він сказав «Я ніколи не буду переробляти цей вірш».

Також він розказав, що було після того, як пісня почала звучати:

«Викликає нас директор партійної школи на вечір. Просить, щоб я прийшов як поет, а мій друг – як композитор, і щоб ми виступили перед телепартійними слухачами. А це – перші секретарі райкому партії з усієї країни. Після виступу директор говорить «Зайдіть хлопці до кабінету, я зараз прийду». Заходимо, там на столі все накрито, сидять два молодих хлопці і кажуть: «Дмитре Валильовичу, Олександре Івановичу, ми з КГБ. Ми вас викликали, хочемо поговорити». Червоне і чорне – це кольори прапору Української Повстанської Армії.  Ви написали гімн бандерівцям».

Дмитро Павличко сказав, що мотив «Червоне і чорне» взято з української народної пісні і зовсім не має ніякого відношення до УПА, Олександр Білаш підтримав його. Потім Павличко відповів, що якщо говорити за прапори, то взагалі червоно-чорний прапор – це кольори Паризької комуни, яка виникла ще 1871 року.

Далі виступила Заслужена артистка України, солістка Національної філармонії України Валентина Матюшенко із піснею Дмитра Павличка «Як надійшла любов» і піснею О. Білаша «Полтавська полька».

Опісля виступив Заслужений діяч мистецтв України Микола Сікора, який заспівав пісню «Явір і яворина» на слова Д. Павличка і пісню О. Білаша «Україні».

Після музичного виступу вийшов Герой України, народний артист України Анатолій Несторович Паламаренко. Він продекламував вірш Олександра Білаша, присвячений посмертно українському композитору Платонові Майбороді.

Наступною виступила українська оперна та концертно-камерна співачка Інна Андріяш із піснями «Журавлики» на слова Андрія Ситника і «Світи нам, матінко» (слова Тетяни Голобородько).

Згадали в той день і Ларису Іванівну Остапенко, дружину Олександра Білаша. Вона була професором консерваторії, мала своїх учнів. Перед глядачами виступила учениця Лариси Остапенко, лауреатка міжнародних та всеукраїнських конкурсів, солістка Національної філармонії Руслана Якобінчук. Артистка виконала пісні «Україна моя» і «Молдаваночка» (на слова Дмитра Павличка) і «Днів щасливих не забудь» на слова Євгена Гуцала.

Завершився творчий вечір виступом Олександра Василенка, Народного артиста України, з піснями «Прилетіла ластівка» (О. Білаш) і «Два кольори» (слова Д. Павличка, музика О. Білаша).