Жінка-УКРАЇНКА

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця». У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо до уваги читачів твори Ольги ПРИНДЮК, які увійшли до альманаха.

Ольга ПРИНДЮК – студентка 4 курсу Університету «Україна», спеціальність «Журналістика» (заочна форма навчання).

ВІТЕР                                                                                                                                                       ЧОРНІ ОЧІ

Шумить сосна в пориві вітру                                                                                                       Чорні очі − два вогні,

І не забути запах цей.                                                                                                             Невідступні, неухильні.

Мені згадалось перше літо.                                                                                                          Ніби спалюють мене,

Коли була я між дітей.                                                                                                         Чи усе це − тільки хибне.

Шумить береза на узліссі,                                                                                                         Погляд пострілом вночі

Тріпочуть крихітні листки.                                                                                                           Пролунає і запалить.

Мені чомусь згадалась пісня:                                                                                                        І − мелодія звучить,

Село, дівчата, парубки.                                                                                                         Вона врізалась у пам’ять.

Лише у нас привітний вітер

Гуляє вільно між дерев.

Це − Україна. Значить, вийде

Усе, що хочу я тепер.

ПРИСВЯТА МУЗИЧНОМУ ФЕСТИВАЛЮ                                                                                                            * * *

«ГОЛЬФСТРІМ VII»                                                                                            Присвячується Ігорю Завадському

Я хочу до Румунії.                                                                                                                      Ти сіяв у душах добро,

Вже випав перший сніг.                                                                                                     Чутливі проникливі звуки.

За осінню похмурою                                                                                                                Триває життя, все одно

В душі лунає сміх.                                                                                                                       Тебе пам’ятаю і руки.

І знову буде марево:                                                                                                                Мелодії в серці живуть.

Цимбали, флейта най.                                                                                                   Здавались вони твоїм нервом.

Мелодія − над хмарами −                                                                                                           Ти є і тебе не забути.

Багряний небокрай.                                                                                                      Хай буде політ безперервним.

ПІСНЯ                                                                                                                                             КРІШНА (байка)

Упіймати простір, де лунає пісня.                                                                                             Крішна уночі на флейті

Місце, що далеко зовсім від землі.                                                                                                   Грав мелодію душі.

Проспівати пісню. Те, що буде після,                                                                                         Медитація в куплеті −

Будем відчувати тільки я і ти.                                                                                                    Все подобалось раджі.

Небо як безодня – нас пригорне знову,                                                                                 Слуг послав своїх до лісу

Серце вкотре лине з крилами птахів.                                                                                  Геть схвильований раджа,

Бог відкриє двері, подарує знову                                                                                           Наказав шукати Крішну,

Місце там, де будемо тільки я і ти.                                                                                                   Як магнолія цвіла.

                                                                                                                                                  исяча нових динарів,

                                                                                                                                                   Ні сапфіри не змогли

                                                                                                                                                 рішну вмовити зіграти

                                                                                                                                                      У палаці для раджі.

                                                                                                                                                Лиш у лісі, де бамбуки,

                                                                                                                                                          Де ліани і птахи,

                                                                                                                                             Пролунають дивні звуки,

                                                                                                                                                 Як печаль того раджі.