Жінка-УКРАЇНКА

« Я –ЖІНКА !»

***

Вітає веснами квітучими
Піснями диво-солов'я,
Своїми мріями співучими
Земля Добра, моя Земля.

По видноколу в¢ється стежечка
Аж ген – біжить удалині...
В краї веде нас необмежені,
Там де дзвінні летять пісні.

Дрімають в ранцях книги, літери,
Лелеки з вирію летять...
З портфеликами, сміхом, квітами
Мої школярики спішать.

Радіє сонечко їх витівкам
Погляньте, їх вітає все!
І кожен для своєї вчительки
Свого промінчика несе.
 

***

До Земного яблука зоря
Горнеться рожевою щокою...
Ніжно пестить сонне яворя,
Умиває чистою росою..

Заспіва сопiлочка в гаю, –
Соловейковою пiснею озветься,
У моїм весняному краю
Знову день, як Світ новий почнеться!

Лиш не скаламуть,не зрадь води
Рідного, душі свого джерельця.
Нам це не пробачать солов'ї -
Соловей співає тільки серцем!

Лесі Українці

Весняний дотик гомінливий,
Білявий сад тріпоче вітер…
Про очі Лесині журливі
Згадали яблуневі квіти.
Тендітна жіночка, поет,
Підвладна лише слову й книзі!
Писати б твій палкий портрет
Вогнем на льодовитій кризі!
Світанку вранішнім промінням
Писати б ніжний образ твій,
Додавши весняної мрії
І сповнених життя надій!
Незгаслий вогничок іскристий,
Душі моєї Прометей,
Мов Мавка з «Лісової пісні»,
Ти назавжди в серцях людей.
Моїй нескореній країні
Потрібні так твої пісні!…
Дві чисті Лесині краплини
У душу дивляться мені.

***

На озері ледь видний серпанок,
Весна, немов на свято, простеляє,
Народжений акацiї листок
Мов зайченя зелене виглядає.

Долоньками маленькими зрання
Вiн свiт оцей, новий йому вiтає,
Каштановi свiчки палахкотять -
Його гостинно й гречно зустрiчають.

Вклонилась горобина у вiнку -
Мов на весiлля вбралася сьогоднi,
Буяють пахощi розквiтлого бузку,
Шепочуть стиха : ' Ну, заходь,заходь вже.."

Малесенький акацii листок
В великий свiт цей навеснi з' явився.
Це -його перший самостiйний крок,
А вiн не знав, що вiн вже народився.

Ще не цвiли акацiї п'янкi,
Iще не мрiялось до самозабуття...
Для нього ще свiтитимуть зiрки,
А попереду -довге ще життя.

***

Як хвиля з хвилею біжать, так скоро
Летить життя... і плине, й плине час..
Та іноді – насниться бірюзове море,
Якого не було з тобой у нас...

Де не тримались ми з тобой за руки,
І зорепадів не ловили даль...
Те море, про яке не мріяли в розлуках,
Те море, що не лікувало душу... жаль...

Так жаль, що не зустрілись ми з тобою
На узбережжі зорянім отім...
Що я сама... ти – сам але, ще може бути – двоє !
...На все життя... на вічність... назавжди...

Ти тільки живи!!!

Знов засніжений сад... А я зовсім нічого не знаю,
Де ти? Як ти? В якому ти зараз краю?
Я одне лише знаю – як дуже тебе я чекаю,
І одне тільки знаю, як дуже тебе я люблю.

Вірю в Тебе... Ні, нас ворогам не здолати!
Не злякати, ні знищити, і не убить!
Разом – зможемо Все! Ми – в тилу,
ви – на фронті, рідненькі солдати,
День за днем наближаючи Мир –
 хоч на Крок, на Секунду, на Мить!

Знаю серцем – настане, прийде, прилетить Перемога!
Будуть радості, сльози й пекучий, до відчаю біль...
Та відступлять назавжди вояки нікчемні ворожі
Ще блищатимуть очі від но̀вих щасливих подій!

Я тебе дочекаюсь... крізь тисячі довгих столітій
І почую твій голос крізь грізне відлуння війни...
Бо такий, як Ти є – ти єдиний у цілому світі,
Я чекаю тебе, мій хороший, Ти тільки ЖИВИ !

***

Я молюся за тебе.. я просто молюсь..
Я прошу, щоб зберіг тебе Боже Всевишній...
Я боюсь,мій хороший..я просто боюсь
І за душу тримаю тебе без усмІшки...

Я прошу, щоб від куль тебе ангел беріг
І щоб швидше здобув наш народ перемогу.
Щоб живим повернувсь ти на рідний поріг,
А коли- неважливо, чекатиму довго..

Бо без тебе, ти чуєш? Не квітнуть поля!
Не радіється і не живеться!
... І завмерла зі мною країна моя –
 Всі чекаєм,коли повернешся

Хлопчина з голосом весни …

Там, де черешні зацвіли,
На килимі із трав,
Хлопчина з голосом весни
Всім пісню дарував.

І грали сонячні зайці
У кучерях його,
Лукаві очі голубі
ПромІнили тепло.

І стільки в тих очах було
Блакитної жаги !
В них ніби море розлилось,
Згубивши береги.

Лиш струн торкнеться –щирий смІх
Десь забринить щораз.
І радість бризками до всіх
Летіла повсякчас.

Цей щирий дотик до душі
Тут кожен відчував.
Ми посміхалися усі,
А голос все співав.

Одначе,правду нелегку
Не кожен помічав.
Що цей хлопчина – на візку !
Співав для нас...співав..

Про ніч, кохання,ніжні сни,
П ' янке серцебиття...
Хлопчина з голосом весни
Нам дарував життя…

***

Я вам дарую іскорку життя-
Яскраву, чисту,мов маленька зірка..
Чи згасне вона й піде в небуття,
А може їх одразу стане кілька...

Я вам дарую іскорку життя...
Хтось приховає - і отрима попіл...
Хтось- зорепадом ясним в майбуття
ЇЇ відпустить... і- розділить навпіл!

Палатиме від щирості душі.
Якщо вона відкрита, ніби діти,
Розтопить кригу, і зігріє всіх,
Найяскравішим вогнищем засвітить!

Я вам бажаю нині і щораз,
Коли тримаєте її в долонях,-
Щоб цей маленький вогничок не згас
І щоб серця ваші не охололи!

Вам щиро, від душі бажаю я –
Наперекір щоб всяким перешкодам
Світила Ваша
 Іскорка
 Життя
Як маячок, як Божий дар, як нагорода.

*****

Усе повернеться до нас іще по колу -
Пахучі трави і мрійливі солов"ї,
Ще посміхнеться сонечко за видноколом,
Ще заспіваєм кращі ми свої пісні.

А в небі веселка - місточок будує,
До серденька стежку твого проклада,
Всміхнись, моя доле, і я не сумую,
Іще заясніють нам кращі літа.

Ще зазоріють твої очі барвінково,
Вітри нашепчуть ще оту жадану мить,
Все ще повернеться,повернеться по колу,
Розкрий обійми лиш, а щастя вже спішить !

 ***

Я бажаю щастя Вам такого,
Що в долоні неможливо умістить.
Щоб не знала подиху сумного
Жодна із життєвих ваших мить.

І здоров'я побажаю стільки,
Вистачило щоб його на всіх.
Адже де з 'являєтесь ви тільки –
Весело луна дитячий сміх.

Щоб удача зустрічалась Вам усюди,
Окриляючи неначе птах,
Щоб хороші зустрічались люди,
А з роками не зникала щоб нікуди
На щасливих усмішка вустах !