Жінка-УКРАЇНКА

ДЕГУСТУЄМО ВЕЧІР

Дегустуємо вечір губами
метро.
Один напрямок. Станції
різні.
У вагоні присядемо. Курток
хутро
Зігріватиме спогади
пізні.
Проковтнуть нас тунелі у мандри
із мандр,
Полоскочуть хвилин десь
п'ятнадцять,
Заговорять незнаною мовою
мантр.
І на вихід, бо час
розлучаться.
Мегаполіса стрінуть відомі
ходи —
Там самотність ховає
світлини,
Там за мною ще й досі твій сон
не ходив,
А збирався на чай
із малини.

СТОМИВСЯ ВЕЧІР

Стомився вечір і лягає в ноги.
І вже сопе, і моститься, мов кіт.
І до вподоби так йому пороги
Твоєї тиші, якій сотні літ.
Твоїх уподобань читати книги:
Не електронні все ж, а- від руки.
І стачить йому плати за нічліги
Мовчанням в однині і- навпаки.

ЗИМА В ЛИХОМАНЦІ

Зима в лихоманці марить на «іт»
По нотах рясних снігопадів
Мінорну частину солодких сюїт,
Написаних ще у Багдаді.
На розі світів, що втікають на схід,
З’являється діва студена.
Снігів повелителька змащує лід
Цитрином… Утома буденна.
Щипає мороз світанковий пюпітр.
Цей вимір ― крихка порцеляна.
Зима в лихоманці записує хіт …
І пахне платівка вівсяна.