Жінка-УКРАЇНКА

24 жовтня о 18:00 у залі Будинку письменників України відбудеться презентація нової книги поезії української письменниці, члена Національної спілки письменників України Юлії Бережко-Камінської – «Пошепки і вголос».

«Є слова, які можна промовити тільки пошепки, аби тільки злегка озвучити, позначивши те, що спонукає до них. Все інше відбуватиметься в душі того, хто їх почув і озвався. Пошепки, бо – не викричати ніжність, як і не перевести у слова всю глибину любові.

Однак є й те, що треба говорити, розправивши плечі; говорити просто і впевнено, дивлячись у вічі, не боячись, що тебе не зрозуміють. Не відкладаючи на потім. Не обіцяючи спокою. Бо кожен має його знайти у своєму серці. Бо поезія – це тільки одна зі стежин», – зазначається у книзі.

Нова збірка Юлії складається з поезії останніх років – переважно філософської, любовної та громадянської лірики, а також вибраних творів із попередніх збірок.

Вечір відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2. Вхід вільний.

***

Цей світ без нас, напевне б, не збіднів –
Усе в нім є. Та не дає покою
Усесвіт наді мною і в мені
І музика між мною і тобою.

Приймає небо перших журавлів,
Тримає гілка яблуко дозріле...
Ти свій цей бачив. Ти його сходив.
А я його в собі перебродила.

Відлущилося літо на льоту,
Змарніла осінь і пішла у спокій,
Свою набрало небо висоту,
Прийнявши безумовну одинокість...

А ти приймеш розчахнуте нутро
Моїх думок щасливих і невтішних,
Таких, як магму, як гарячу кров,
Що стугонить в тонких прожилках віршів?

А ти приймеш – ні вічну, ні святу,
Що душу розклада по кожній ноті,
В якій слова пірнають в висоту,
В безмежжя неба, схованого в плоті?

Перехрестя

Я живу на цьому роздоріжжі.
Я живу на цьому рубежі.
Тут, де сни вилуплюються віщі
У реальність, взяту на ножі,

Тут, де долі сходяться фатальним
Поєдинком, схрещенням підошв,
Тут живу, де відмовляють гальма
Двох епох – упоперек і вздовж.

Де вітри замішують потоки,
Де віки виходять на нулі,
Де терпкий охоплює неспокій
Перехрестя неба і землі.

Тут, де час збивається із ліку,
Де не знаєш – мертвий чи живий,
Де із ночі у щілинах стиків
Проростають пагони трави.

Тут, де відчай роз’їдає нерви
І кістки розкришує метал,
Де над прахом розсипає перла
Ніч густа, довершуючи бал…

Я живу у цім коловороті,
Де ні стін, ні даху не звести,
І в моїй земній безкрилій плоті
В тиші обертаються світи,

І зірки виходять на орбіти,
І звучить симфонія нова,
І промінням випещені й вітром
Зріють зерна, вірячи в жнива.

Де так само – янголів і бестій,
Та кого куди перенесе?
Моє серце в точці перехрестя,
За яким нічого або все!

***

Різдво в смереках тихе і м’яке,
Загусле в ніч, одтворене в безмежжя.
Мольфарка п’є настояний лікер
На зимних зорях у ковшах ведмежих.

Сокрита в кожнім гостра голизна
Під снігом, ніччю, у теплі овчинки.
Мольфарка – добре знають, що одна,
Одна як відьма і одна як жінка.

І що в тій окаянній, там, на дні
Душі жаскої, в капищі глибокім?
Також Різдва безхитрісні вогні,
Потреба в диві і вечірній спокій?

За кого п’є задобрене питво?
Кому несе усі свої трофеї
Від тих, хто молять Бога на Різдво,
А в час біди вертаються до неї?

***

Третій рік живемо наздогад
Від Покрови і знов – до Покрови.
Йде зима. І черешневий сад
Спокушає оберненням в дрова.

Він зануриться в сніг, як у ніч,
Він вбереться востаннє у пряжу,
І на час, обживаючи піч,
Сад мій літо своє перекаже.

Я не знаю такого тепла –
Як від саду, і того, хто поряд.
Я так само згорала дотла,
Сад – від жару.
А я – від горя.

Хочу тиші як клятви, як знак,
Що вже час закладати прийдешнє
Там, де сад залишив післясмак
І війни, і вогню, і черешні.

Про автора:

Юлія Миколаївна БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА народилася 29 травня 1982 р. на Херсонщині (с. Чорнобаївка Білозерського району). Закінчила Чорнобаївську санаторну школу-інтернат, Академічний ліцей при Херсонському державному педагогічному університеті, Інститут журналістики  Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Магістр журналістики.

Вірші почала писати з 8 років. Автор понад 400 журналістських і літературних публікацій у регіональній і всеукраїнській пресі.

Авторка книжок: «Є задля чого нам жити», «Контрасти», «Між видихом і вдихом», «Так хочеться жити», «Сад (Зриме і незриме)», «Пошепки і вголос» та співавтор понад 40 літературних збірок.

Понад 40 поезій покладено на музику у співавторстві з Ігорем Покладом, Оленою Карпенко (Solomia), Андрієм Степановим, Володимиром Шиловим, Тетяною Доміловською, Олександром Редичем, Юрієм Блінніковим та ін.

Переможець багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів.