Миколі Будлянському вручили нагороду імені Пантелеймона Куліша!

В обласній науковій бібліотеці імені В. Короленка з великим успіхом відбулася презентація книг відомого українського письменника, публіциста, журналіста, краєзнавця Миколи Будлянського. Микола Георгійович тривалий час працював у обласній газеті «Деснянська правда» – завідувачем відділу, заступником головного редактора; тож багато його творів, представлених у нових книжках, надруковані на шпальтах рідного видання.

Читачі добродія Миколу люблять, бо пише не сухо, а тепло, людяно, емоційно. Його розповіді про красу сільської праці та чудових земляків – вражають добротою, мудрістю, шляхетністю та високою духовністю. Тому і на презентації зал був переповнений – довелося ще стільці заносити, щоб вмістити усіх бажаючих потрапити на цю дійсно цікаву імпрезу.

Автор представив дві свої книжки – «Час рікою пливе» (про Олишівку Чернігівського району) та «Розкажіть мені, мамо» (про рідну Держанівку, де народився і виріс).

На початку зустрічі президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, заступник головного редактора газети «Деснянська правда», письменник Сергій Дзюба урочисто вручив Миколі Будлянському престижну нагороду – міжнародну Літературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша, якою Миколу Георгійовича відзначено за художньо-документальну повість «Час рікою пливе» та значну творчу діяльність. Журі премії імені Пантелеймона Куліша (почесної нагороди Академії) очолює відомий український письменник, доктор наук із соціальних комунікацій, провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України, професор кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Павлюк.

Сергій Дзюба відзначив, що Микола Будлянський водночас впевнено, дуже талановито і невтомно працює, як письменник, публіцист і краєзнавець. Тому, власне, його книжки – унікальні, це поєднання високої літератури та щирої, проникливої, небайдужої публіцистики (де автор уміло використовує увесь свій багатолітній журналістський досвід), а також і великої, ґрунтовної краєзнавчої роботи. Недаремно повість про Олишівку називається художньо-документальною, адже кожен розділ у ній – це, по суті, окреме та довершене оповідання-бувальщина, яке читається буквально на одному подиху. Автор не просто розповідає про історію створення та життя селища Олишівка – від сивої давнини й до наших буремних днів, зібравши буквально величезну кількість архівних матеріалів, а майстерно переплітає свою оповідь долями мужніх, дивовижних, працелюбних, самовідданих людей, які однаково добре трудилися на землі і завзято захищали рідний край та Україну від віроломних ворогів. Тому це – хороша, густа, душевна і цікава проза зрілого Майстра.

Така ж вражаюча – і книжка «Розкажіть мені, мамо». На думку Сергія Дзюби – вона одна з найсильніших у доробку Миколи Георгійовича. Це – твір, який справді увічнив рідне село автора – Держанівку та його красивих і чуйних мешканців. У автора – взагалі, власний, неповторний, оригінальний  стиль, однак у цих новелах Микола Будлянський досягнув свого вершинного рівня. Ось хоча б початок його твору-бувальщини «Серпнем літо кінчається»: «Висить у сінях самотній серп. Вчора мати дожала останнє жниво, а нині вже два полукіпки жита світять золотими кружальцями солом’яних бриликів над вибіленою сонцем стернею. Довкола ще зеленіє город. Розкриті долоні хрумкого, широкого листя ледве тримають круглі, завбільшки із наш шкільний глобус, качани капусти, які, здається, ось-ось покотяться втоптаною стежкою ген за город, де мліють уже збляклі поля. Покотяться з літа серпневого у літо бабине, яке розмежовує ледь зрима срібна павутинка, що бринить тужливо-осінньо».

«Як прекрасно, натхненно написано! Такий же захват у мене викликає і знамените «Інтермецо» Михайла Коцюбинського. Це – велика література!» – підсумував Сергій Дзюба.

Багато добрих, гарних слів на презентації прозвучало про Володимира Хоменка, знаного підприємця, науковця та мецената, колишнього керівника сільгосппідприємства в Олишівці. Нині Володимир Феодосійович мешкає в Києві, однак не забуває про земляків, допомагає, піклується і про українські книги та їх розповсюдження. Власне, книга «Час рікою пливе» написана з ініціативи Володимира Хоменка, він же й профінансував її напрочуд ошатне видання. Тут – і красива тверда обкладинка з чарівною українкою біля річки, і якісний (найкращий на сьогодні) папір. Тому таку книжку приємно тримати в руках, її хочеться читати!

Меценат Володимир Хоменко теж виступив на цьому чудовому святі, запевнив, що й далі підтримуватиме письменника Миколу Будлянського, тож попереду в обдарованого автора ще не одна чудова, важлива і цікава книжка.

Гарно говорили на презентації всі учасники свята, тому що від душі. А дружно завітали сюди і колеги-чернігівці, й гості з Києва та Олишівки. Це і співробітник обласної наукової бібліотеки ім. В. Короленка Ірина Каганова (ведуча презентації – засідання клубу «Краєзнавець»), протоієрей церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Олишівка отець Іоанн, представник товариства «Чернігівське земляцтво у Києві» Анатолій Коваль, завідувач бібліотеки-філії в Олишівці Тетяна Шеремет (котра також дуже допомогла в роботі над книжкою «Час рікою пливе»), президент клубу «Краєзнавець», очільник обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директор Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського, професор, заслужений працівник народної освіти України Олександр Коваленко, керівник Олишівської об’єднаної територіальної громади Сергій Малець, депутат Чернігівської районної ради Василь Ярмоленко… Прозвучали поезія Надії Галковської та пісні у виконанні музичного колективу з Олишівки (до речі, творців чудової пісні «Сиві тумани» надихнула саме книжка Миколи Будлянського «Час рікою пливе»).

На завершення процитую епіграф до цієї художньо-документальної повісті, взятий із газети «Чернігівські губернські відомості» у 1854 році: «У олишевца более соображения, остроумия и воображения, чем у соседних жителей, и вообще, ум его какой-то живой, любознательный, но поверхностный, у тамошних женщин ум более положительный и глубокий». Ось така дотепна, дивовижна цитата! Звісно, жителі Олишівки сприймають її з гумором. Але ці люди – справді дуже кмітливі, допитливі, красиві душею, що вони й продемонстрували на святі.

А завершити цю розповідь про шляхетну імпрезу хочу словами одного з її учасників, олишівця Василя Ярмоленка: «Я не дочитав ще цю нову книгу Миколи Георгійовича, бо у мене – лише один примірник; натомість неабияка конкуренція з дружиною та кумою, котрі – також наввипередки, за першої ж вільної хвилини, хочуть прочитати бодай дещицю сторінок, а потім просто відірватися вже від такої книжки не можуть. Взагалі, це – тепер настільна книга практично в кожній олишівській родині. Читають навіть ті, хто років двадцять книжок зовсім не читав! І не просто читають, а й обговорюють. Так от, загальна думка – цією книгою варто пишатися, вона – правдива та щира. І це – прекрасна книжка не лише про нашу Олишівку, а й про всю Україну».

Сергій Квітницький

Фото Юрія Хромушина