Жінка-УКРАЇНКА

Моє село

Там, де Стрий — ріка Опір стрічає,
Є там чудовий, знаменитий край.
Хто народився в Синевідську Вижнім Той розуміє,
Що на землі є рай!

В обіймах рік між горами долина,
А в ній лежить моє село,
Історія важка була для нього,
Багато односельчан тут геройськи полягло.

Там, в Сеневідську я народилась,
І цим горджусь дуже я.
Хоч живу за океаном нині,
Та серце там моє і там моя рідня!

Село моє — то рай душі,
Там — рідний дім й моя родина.
Земля, яка дала патріотів-героїв.
Це моя маленька Батьківщина!

Різдво Христове — велике свято!

Різдво Христове---велика днина.
Всі колядують «Бог предвічний», «Дивная новина»
Заколядуймо «Нова радість» нині.
Христос родився! Славім Його!
Хай лунає дзвінко в Україні!

Христос народився!
Народилась Правда,
І зійшла на землю,
Між український хрещений люд.

Славім Його колядками і молитвами,
І зійде на землю;
З неба перемога,
Мир і єдність,
Між хрещенний люд,

Христос Родився! Славім Його!
СЛАВІМ УКРАЇНУ І НАШ НЕСКОРЕННИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД!

Тягар Лихоліття

Було для України важким це століття,
Настав для народу тягар лихоліття.
На захід України сунула мозковська орда.
Бід незліченних, горя людям завдала!

Сорок четвертого пора важка настала.
Ворожа навала в Сибір людей заганяла,
Голодних і хворих, батьків і дітей
У мурах тюремних вона катувала.

На густому лісовому полі,
Де листям беріз вітер повіває,
Без домовини,
У яру глибокім,
Прах героя України спочиває,

Він звався Михайлом у загоні УПА,
Йому доля судилась дуже важка,
Я Бандерівка й горда з того,
Я — бандерівка, донька твоя!

* * *

Мені по ночах часто сниться 
В чужій. далекій стороні,
Що йду межею, а волошки,
До ніг кланяються мені!

Я чую ніжне їх тремтіння,
Мов тихий, шелест пелюстків,
І родиться в душі вражіння,
Що чую їх слова як спів! 

Та ось пристану біля жита,
І, скільки оком обійму,
Таку красу, Такого чару,
Ніде у світі не знайду!

Такого рясту чарівного,
Нема ніде — не забувай; 
То мусимо просити БОГА,
Благословити наш рідний край!

Мова моя солов'їна

Мова моя солов'їна.
Далеко від рідного дому,
Дорога моя пролягла,
Як оберіг, я мову з собою взяла,

Я не зможу запродати,
Те, що дарувала мені мати,
А дала нам ненька у дорогу,
Солов'їну рідну мову.

Мова рідна — то великий дар,
Мовою моєю створений «Кобзар» 
І в чужому краю мову рідну,
Гордо я несу і нею пишу,

І ПІСНЮ Я СПІВАЮ,
НЕЮ РОЗМОВЛЯЮ,
І НЕМА ТОКОГО ЗЛА,
АБИ МОВА РІДНА НАША,
ПІШЛА В ЗАБУТТЯ!