Вікторія Ліснича про Міжнародний бізнес-форум, дипломатію та професійні стандарти.

23 квітня відбувся ІІ Міжнародний бізнес-форум «БізнесWoman2018», де Міжнародна дипломатична рада в Україні виступила в ролі ексклюзивного партнера, спонсора і взяла на себе дипломатичну місію заходу. Сотні зустрічей, десятки прийомів у посольствах, консульствах та інших «високих кабінетах», десятки годин переговорів, презентацій з однією метою – організація ІІ Міжнародного бізнес-форуму «БізнесWoman2018».

То ж ми поспілкувалися з Вікторією Лісничою – Президентом ГО «Міжнародна дипломатична рада в Україні», яка розповіла про Форум, Міжнародну дипломатію та професійні стандарти.

— Вікторіє Миколаївно, розкажіть, будь ласка, чим займається «Міжнародна дипломатична рада в Україні»?

— Кожен проект Міжнародної дипломатичної ради в Україні створюється з однією метою: презентувати могутній потенціал України всьому світу та продемонструвати, що наша держава на перше місце ставить людські та духовні цінності. Ми налагоджуємо дипломатичні місточки між країнами завдяки культурним та соціально важливим проектам.

Зараз Міжнародна дипломатична рада об'єднала навколо себе небайдужих людей з різних сфер діяльності: бізнесменів, громадських діячів, видатні особистості культури і мистецтва. Серед них: Мирослав Гочак – президент Світового конгресу українських молодіжних організацій, Ярослава Хортяні – громадський діяч Угорщини та європейської діаспори, Аліна Скоморохова – генеральний директор спеціалізованого металургійного переробного підприємства ТОВ «Тін Імпекс», Ана Бірчалл. віце-прем'єр-міністр у справах реалізації стратегічних партнерств Румунії та багато інших.

До наших акцій долучаються представники Європарламенту, дипломати.

ГО «Міжнародна дипломатична рада в Україні» провела та підтримала низку важливих проектів. Перед усім ми заснували «День дипломатії та економічного розвитку в Україні» за підтримки міжнародних компаній та дипломатичних представництв у 2014 році, Форум з питань інвестицій у сферу охорони здоров’я України (Ukrainian Healthcare Forum ’15), одними з перших підтримали Програму адаптації сиріт і дітей з особливими потребами «Подушка добра». Долучались до акцій для дітей із зони АТО «Діти за майбутнє України», Безстрокова благодійна акція на підтримку захисників України – «Єднаймося», програма адаптації переселених родин «Нове життя», «МАКАРІВ FEST», співпрацювали з Всеукраїнським проектом «Книжка на Схід» (проект відвіз у міста Луганської та Донецької області більше 20 тон книг, відвідали близько 200 локацій (бібліотек, навчальних закладів, вишів, ГО).

Сьогодні Міжнародна дипломатична рада в Україні є ексклюзивним партнером та співорганізатором Форуму Business Woman 2018, щоб об’єднати всіх жінок бізнесу, сильних особистостей, які самі себе створили.

Ця подія стала унікальною платформою, щоб об’єднати бізнесову спільноту жінок для діалогу про нові стратегії розвитку бізнесу та шляхи і механізми залучення інвестицій, налагодження співробітництва. У столиці України консолідували свої зусилля успішні жінки бізнесу, політики та соціальної сфери з 20 країн світу. Серед гостей були присутні: Леонід Кравчук – перший Президент України, Віктор Ющенко – третій Президент України; Хюг Мінгареллі – голова представництва ЄС в Україні; Геннадій Чижиков – президент ТППУ, Почесний консул Франції в Україні; Грігол Катамадзе – президент Асоціації платників податків України; Міністр енергетики та вугільної промисловості України – Ігор Насалик, Дмитро Лубінець – народний депутат України, голова МФО «Співпраця: Україна-Діаспора»; Надзвичайні та Повноважні Посли іноземних держав в Україні – Македонії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Бельгії, Китаю, Угорщини, Канади, Молдови, Польщі, Естонії, Румунія, Сербія, Грузія.

У Форумі взяли участь такі видатні жінки України як: Ярослава Хортяні – Президент Європейського Конгресу Українців, громадський діяч Угорщини та європейської діаспори, Аліна Скоморохова – генеральний директор спеціалізованого металургійного переробного підприємства ТОВ «Тін Імпекс», Раїса Панасюк – Урядова уповноважена з прав осіб з інвалідністю КМУ, українська громадська діячка, жінки, які відкрили власний бізнес за кордоном, Наталія Нетовкіна – Засновник українського бренду Ювелірний Дім ZARINA, єдиний офіційний представник Ювелірного Дому Faberge в Україні та Східній Європі, Президент Громадської Організації «Ділові Українські Жінки» (ДУЖ), Ірина Верещук – Президент Міжнародного центру Балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик, Вероніка Марчук – Президент міжнародної Амбасади жінок-підприємців, Лариса Дахно – Засновник і керівник стоматологічної клініки лікаря Дахно, Юлія Жовтяк – Заступник Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату)

Я вірю, що саме навколо України об’єднаються всі держави і ми зможемо всі разом побудувати потужну та конкурентоспроможну країну.

— Ви працюєте з людьми різних статусів, чинів, різних професій і переконань, працюєте з дітьми, ведете співпрацю з представниками інших культур.

На своїх посадах і у проектах відомі своїм талантом потужного комунікатора. Як Вам це вдається?

— Жодна комунікація неможлива без любові до людей. «Любити людей і вірити в Бога» - так мене виховувала бабуся Марія. Ці слова стали моїм життєвим кредо. Цими словами я керуюсь у веденні переговорів, у роботі, у бізнесі, у проектній діяльності, з близькими. Не можна побудувати успішного бізнесу, реалізувати проекту без любові до людей. Залякані і нещасливі люди не зможуть давати Вам найкращих результатів, не будуть стояти за Вас горою, не будуть прагнути кращого. Люди мають почувати себе потрібними, захищеними, відчувати віру в себе. А любов і взаємоповага – це ті цінності, які важливі для кожної культури. Як казала одна поетеса: Люди можуть забути що ви сказали, але ніколи не забудуть того, що ви заставили їх відчути. Я почала свою громадську і політичну діяльність у 23 роки і знаходити правильні інтонації, будувати правильно переговори – це було надважливо. Коли за тобою список вдалих проектів і роки досвіду домовлятись простіше, але для мене мало що змінилось. Моя бабуся Марія стала тим зразком відданості, тим прикладом, який відбився на моєму житті і мисленні. То ж секрет вдалої комунікації – любов, довіра, взаємоповага.

— Як у ваше життя прийшла дипломатія? Який випадок ви вважаєте своїм першим дипломатичним успіхом чи вдалою спробою або ж початком?

— Моя дипломатія почалась у Міністерстві культури. Працюючи на посаді заступника Міністра культури я організовувала виставку українських митців в штабі ООН в Кенії. Це був доволі клопіткий процес, оскільки бюджет був надзвичайно обмежений. Тут в нагоді мені стали навики менеджера, і ми з моєю командою зайнялись залученням меценатів та спонсорів залучення меценатів, спонсорів в дипломатичному середовищі.

Але ця виставка стала унікальним містком не лише для наших культур. Пізніше українські бізнесмени, з якими кенійська сторона уклала декілька вигідних контрактів, розповідали, що на тій виставці познайомились із майбутніми партнерами.

— Дипломатія в українській культурі була частково поза гендерним аспектом. Про це свідчать численні історичні згадки. Приміром, Іван Франко, який був і залишається духовним наставником нації, лобіював освіту в жінок, був першим феміністом, а Лесю Українку називав «Єдиним мужчиною в українському письменстві». Щоправда Леся Українка вважала такий вираз Івана Франка сексизму, бо вважала жінку повноцінною людиною, яку не потрібно порівнювати з чоловіками.

Чи сьогодні трендово бути жінкою-дипломатом?

— Це тимчасово. Які б питання не обговорювались щодо сприйняття жінки у суспільстві я завжди кажу, що це тимчасово. Так, жіночій діяльності приділяється більше уваги. До того часу, поки жінка не проявить свої професійні якості. Також, гендерний аспект сприйняття жінки в дипломатії дуже індивідуальний.

Різними країнами жінка-дипломат сприймається по-різному. У моєму колі є жінки, які очолюють чоловічі сфери діяльності: металургія, наприклад, і це сприймається абсолютно органічно. Тому що жінка на свої посаді проявляє винятково професійні якості.

Я вважаю, це ключове – знати чого ти хочеш і професійно викладатися на повну, і результат прийде.

— Чи спостерігаєте відмінності у дипломатії в Україні та світі?

— Вони таки є. На міжнародних заходах жінок-спікерів вітають рукостисканнями так само як і чоловіків. У нас по-різному. Знову-таки індивідуально.

— Як вам допомагає у переговорах англійська та латинська мови? Чи спостерігаєте, що мова є лише тим одним інструментом у знаходженні спільної мови?

— Англійська мова виступає таким собі спільним знаменником для представників різних народів і культур. То ж як бути у світовому контексті, якщо не розуміти англійської мови. Латинська мова – фахова мова медицини, також нею свого часу було укладено багато політичних та ділових документів. Це питання фахової підкованості.

Але, я з вами згодна, що мова – це лише інструмент, бо якщо люди прагнуть порозумітися, то вони порозуміються.

— Як Ви гадаєте, що варто змінити у підходах до української дипломатії?

— Залишити амбіції і почати мислити суспільними, глобальними масштабами. Довкола дипломатії існує багато стереотипів, адже дипломатію вважають «мистецтвом неможливого», а дипломатів «людьми, які брешуть в інтересах держави», але це дуже тонка грань і дуже приблизна іронія. Бо хто буде слухати професійного брехуна, і кому охота бути рупором пропаганди?!

— Думаю, що не міняти, а розвивати, вдосконалювати. Зараз у дипломатії з’явилась нова складова – діалог між дипломатами і громадськістю. Ця складова публічна і вимагає дуже високого рівня компетентності, відданості і делікатності.

— Професійні стандарти - це?

— Виконувати свої обов'язки, попри зовнішні обставини і всупереч людському фактору.

Бути об'єктивним, актуальним, постійно розвиватись.

Чітко розуміти, що навіть у сферах, в яких відчуваєш себе фахівцем, є багато інформації, яка може бути невідома, неврахована.

— Чи вони присутні на сьогодні в нашій професійній сфері?

— Присутні окремими людьми, їхніми персональними зусиллями.

— Якими якостями має володіти дипломат, фахівець, людина і громадянин?

— Дипломат – має вміти йти на компроміси, і мати в арсеналі декілька рішень. Якось американська дипломатка, яка представляла в Україні ініціативу ООН розповідала про гендерну складову підбору дипломатів. У історіях, розказаних нею були приклади, того наскільки потрібні у дипломатії жінки через жіночі якості. Жінки прекрасно відчувають настрої співрозмовника. У жінці – це закладено поруч із материнським інстинктом, щоб поки дитина почне говорити, мама його буквально відчувала. Найцікавіша комунікація відбувається між матір'ю і дитиною у період перших 3-4 років. Я з нею солідарна: у жінок з добрим досвідом і освітою, більше шансів вести плідні домовленості, бо у них є виняткова суперсила – відчувати співрозмовника.

Фахівець – це людина, яка добре виконує свої професійні обов'язки, моніторить новини у сфері своєї діяльності, актуалізовує час від часу свої знання.

Людські якості – повага до чужої думки, чужих інтересів, любов, вірність, щирість.

Громадянин – людина, яка відчуває відповідальність за свої дії, свій вибір. Відповідальність за вплив своїх дій на державу, співгромадян і суспільство.

Я думаю, що насьогодні найважливішими якостями для всіх без виключення є відповідальність. У нас є всі можливості, щоб формувати міцну економіку, але треба щоб у всіх громадян, без винятку, було відчуття соціальної відповідальності за свої вчинки, за свої обов’язки, якість і підхід до виконання своєї роботи, незалежно від того ким ми є: працівником медицини, поліції, ЖЕКу, депутатом чи президентом.

Христина Дарміць