Благословенна мить
Ти зупинив благословенну мить,
Я не живу в ній – розкошую…
Далеке море вечорів мені шумить,
А ранок денницею мене віншує.
Єдиним поглядом, зате яким…
Не розминутися і не забути.
Такий далекий, а близький такий,
У дні розлуки і в годину смути.
Благословенна, безконечна мить:
Сяйва раптового блаженні струми.
Дні пролітають і життя летить
І б’є крильми у потаємні струни.
Світ засвітивсь і зупинивсь на мить,
Непереборне небесне диво:
Зустрілись душі, як їх розлучить,
Весну у листопаді розбудили.
Яка всесильна ця господня мить!
У війни світ зайшов, нуртує
І нікому його вже зупинить,
І може, така мить його врятує.
Березень 2020
Магічний перстень
Мій найдорожчий перстень –
твій поцілунок на руці,
Один-єдиний, зате в мільйон каратів.
Мій оберіг в дорозі, у хвилини ці,
Світлого дня, чи ночі –
в морі людському не без піратів.
Твій подарунок…
без написів, без слів…
Які, чи й можна повторити!?
Хтось там карбує: «минає все,
а це і поготів».
Хіба тільки словами можна говорити?
О, ці несказані слова,
магічні, без одеж,
без віку, не залишають нам минулого,
Всевладні: Боюся закохатися… Я – теж.
Я дякую зіркам, ми навіть
у віках не розминулись.
Грудень 2019
Гілочка пальми
Золоті сіті розставляє вечір
На місяць, пальми, на самшити,
Те золото бере й мене за плечі
І хоче і мене заворожити
Очима, трунком золотавим,
Словами, що тут говорити!?
Може, це зілля від лукавого.
І я не знаю: пити чи не пити,
І як нам розминутися очима,
І звідки ця заціпеніла смута…
І незбагненна, й безпричинна,
І як її тепер нам перебути!?
Обнявшись ніжно голосами,
Як цю печаль допить до краю.
Гілочці пальми моя: «Осанна»,
А хто кого заворожив, не знаю.
Листопад 2019
Намисто розмови, коралове
Це намисто розмови, коралове,
Стонадцять разів перенизую, де тільки можна.
Слово до слова, намистина до намистини…
З найдорожчих коралів Атлантиди вельможної,
Цілий всесвіт вони у собі вмістили.
Це намисто розмови, коралове,
Морськими припливами і відпливами перемите,
Переміряне до слова, до намистини… вволю.
Я за нього розлукою довічне сплачую мито,
Перенизую ж золотою ниткою Долі.
Квітень 2020
Колядка
Променем зірки, нитками дерев
З Антоничем – хрущем на вишні –
Зшиваєм землю й небо довколишні.
Різдво в дорозі, мороз бере…
Рождається Всевишній.
Може, комусь від нашого шиття,
Скажем, ні холодно, ні жарко,
Та ми до обрію ще пришиваєм хмарку –
Комусь хай потеплішає життя –
Січе ж у кожну шпарку.
Нам у подяку за такі труди
Зима-газдиня і Свят-вечір-газда
Дадуть окраєць місяця на празник.
Правда, колядники-сади
В нас видурять його одразу.
На щастя, на здоров’я,
На Новий рік,
На літа многая!
Січень 2005
Різдвяний малюнок
За заметами пам’яті…
Боже, які замети незайняті!
Яблуні-щедрувальниці
В білих хустках маминих
Попід вікнами
В діда Миколи, Андрія…
У завіях
не видно вікон.
На чотири сторони світу
Щедрують віхоли...
Пробиваюся крізь замети…
Защедрувати б
З дороги… так нікому.
У фіолетах вечора,
Під місяцем-ліхтарем
щедрівка матері
блукає садом…
Та Оріон сузір’я –
Золоті ключі –
Все, що лишилося від хати,
на старих яблунях
Батькових…
Гойдає вітер.
Січень 2006
Чорнобильський вітер
Запалимо свічі
У храмі Михайла Архістратига
За упокій, Господи,
сіл: Красного, Усова, Зимовища,
Машова, Городчаного і Хоромного –
Приходу храму і річки Несвіч…
За упокій, Господи, тих,
Хто стоїть тут думками непрощеними
Батька, брата, сестри і друга,
Ця вселенська молитва,
У якій наші тіні од світла
зійдуть розписами на стінах,
хитнуться на вівтарі здичавілім
У храмі, обжитому лиш вітрами
та воїнством статечних дерев навколо,
з якого клітиною кожною ми винесемо
Тремтяче сяйво свічок,
Яких нам ніколи уже не згасити.
І понесемо – світ за очі –
Не оглядаючись, щоб не бачити,
Як Свічку храму Архістратига
Задуває чорнобильський вітер.
2006 рік
Чорнобильський час
Час витікає з тріснутих грудей
На первоцвіт, на проліски-приблуди,
А він стоїть у бронзі як Антей,
Бинтують дві берези йому груди.
Йдуть мимо нього кинуті хати…
У землю… зупиняють вікна,
Сади обмерли – нікому зайти –
Ліси напнули тишу непривітну.
А він стоїть – нікого не забув –
Час розмива поліщуків на карті –
Приходить диких кабанів табун
Сюди постояти в почесній варті.
А то ще й коні дикі забредуть…
Зустрітися б із ким – так ні з ким –
І в них обірвано всі лінії в роду –
Хіба що із забутим обеліском.
А там, дивися, приведуть лошат,
Траву поспасують між літер…
Час зупинився тут і вже не поспіша
Та гасить поминальні первоцвіти.
Вересень 2011
Ніч великої тривоги
Закричали гуси над Києвом уночі –
Чорний вітер розлився ріками –
Ніде бідним їм сісти спочить
Та й зустріти по-людськи їх нікому.
Море ночі, розгойдані далі хмар,
Підрізає крила вітер зі Сходу,
Й берег ранку в тумані примар –
Рідні гнізда з землею вже проданo.
Ми із другом вийдемо їм навстріч,
Друг мій – найда чотирилапа,
Непроглядна розгнуздана чорна ніч –
На надіях важка непоправна крапка.
Й де той ранок? Чи стане нам крил
Рідні землі і ріки відстояти?
(Гуси колись врятували Рим!)
Зупинитись їм би в нашій історії.
Весна 2010
Рік Дракона
Тягне холодом крізь щілини часу…
Довга тінь страху скралась між них
І тримає тридцятих років гримасу…
На протягах зловісних лих.
Блисне затиллям новітніх батиїв,
Перетолочить гени аж до орди…
В двадцять першім столітті Київ
Стоїть в облозі пройди -
світів з тим же Юдою Іскаріотом.
Не в щілини – в проломи часові
Заганяють історію з патрійотами…
Ті самі протяги, тіні лиш нові.
Ще віроломніші – суцільні спини
Без облич. Як трапилося так, коли
В людині заблудилася людина
І здичавіла… без молитв?
Квітень 2012
Чорний вітер війни
Чорний вітер війни північний
Розшматовує наші землі на Сході
Віроломно, цинічно
Усім братським набродом.
Духом Каїна одержимим:
По світу вічно шукати смерті
Між прокляттями і наживою…
Тінь Каїна там розпростерта –
Знамення третього Риму.
Градами землі засіяні
Від Чечні, Абхазії, Криму.
Вічні війни – в генах Росії
Од Каїна о к а я н н і й…
Жовтень 2014
Подорожній
Зупинилось літо на пристанях,
Білить сонцем піски на березі,
Ластівками небо розхристує
По дорозі на вересень.
Зупинюся й собі постояти,
На причалах – високі просині.
Схоже, з літом (ей, хто є Ти!?)
По дорозі мені до осені…
Підуть хвилі заплавами,
Відцентровані вже фарватером.
Щось не видать пароплавів,
Попутного навіть катера…
Дні стоять розтривожені,
А мої всі тривоги вдавані
Не біда, з таким подорожнім
Переплутати навіть гавані.
Серпень 2016
Стріла Стрільця
Закінчилися стріли у Амура,
Людство зайшло у кризи світові,
Із моди вирядивши трубадурів.
Зате в Стрільця стріла на тятиві,
Лук золотий і стріли наконечні.
Мисливець, воїн, мандрівник,
По лицарськи діла сердечні
Пускати стрілами не звик.
Надійні і безцінні атрибути
Світ ігнорує їх, а жаль…
Бо зупиняють миті незабутні
Стрімкими стрілами бажань.
Які тепер надії на Амура?!
Здалось мені: (мине чи не мине,
Не закохатися б лиш здуру)
Стріла Стрільця підстеріга мене.
Різдво 2017
Епоха Риб
Епоху Риб перелистаю до сторінки:
Пісками днів занесено сліди…
Земні і неземні підкажуть лінки:
Сліди лежать під знаками біди.
Ще не прочитані, та незникомі,
Не переписані в угоду до кінця:
Єгипет не відкрився ще нікому,
В Тибеті в Нього лаври до вінця.
Вінець терновий же – в Єрусалимі,
Обітований Гетсиманський сад…
І чаша сія, й апостоли всі мнимі
У юрмищі такім близькім до зрад.
Святійші Риби вже в заплавах Лети,
Підрізані в епохи плавники…
Лишаються у безвісті планетній
Обагрені Розп’яттям сторінки.
Березень 2020
Галілея
1
У Тверії на березі Генісарегу
Пальми реліктові як обереги…
То дощ, то вітер пройде по воді,
Десь там, може, і Він ходив тоді.
Як тут не розігнатися уяві:
Дощ істинний, часи трухляві.
Сонце на західний гори вівтар
Скине вінець терновий хмар.
Й десь там, по писаному ніби,
Він вийде в місячному німбі:
Вся осіянна Галілея перед ним.
Тьмяніє у віках Єрусалим.
Квітень 2020
2
Перш, ніж півень запіє
А цей озвався після третіх,
Під ранок, навіть не вночі.
У сні хтось ніс мені ключі
Схоже, під страхом смерті.
Ключі мені несуть, навіщо?
Вже третій піє, я у ніч біжу.
Як то було, уже не докажу.
Цей сон, може, й не віщий
Я ж прокидаюсь. Боже, де я?
Дивне блаженне відчуття:
Я вдома – таке серцебиття,
А за вікном готелю – Галілея.
Ключі несуть, а сон у руку,
Душа – на грані потрясінь:
Звичайний півень, як усі,
У душу крильми постукав.
Квітень 2020