Жінка-УКРАЇНКА

Що для тебе в кулінарії найбільша пристрасть?

Безперечно, задоволення людей, їх щира реакція на виконану мною роботу. Гість, який банально тобі посміхнеться чи передасть «Дякую», безповоротно заряджає енергією. З’являється натхнення працювати ще краще. Та й з іншого боку, робота виконана з помилками, не повністю задоволений гість – це все дає навіть куди більший поштовх до покращення власного "скілу".

Чи виснажує кухня тебе фізично та морально? Після робочого дня хочеться звалитися на ліжечко і не вставати?

Кухня, взагалі, для міцних здоров’ям. Дуже часто після робочого дня повертаєшся додому, ніби п’яний без вина. Коли організм бачить перед собою постіль, вже сам вирішує, що робити. Тому, як правило, кухар має, справді, богатирський сон.

Говорять, що «для жінки кухня – пекло, коли для чоловіка – храм». Чи ти згоден з таким твердженням? Чи все ж трапляються в кулінарії випадки, які діють на нерви?

Насправді, хочеться погодитись. Якщо звернутися до статистики, то переважна більшість кухарів, і тим більше шеф-кухарів – це чоловіки. Це правило діє не абсолютно всюди. Жіночий колектив не гірше здатний давати злагоджену роботу. Проте, на моєму досвіді я переконався, що з жінками буває тяжкувато співпрацювати. Вихід із ситуації один: ні в якому разі не можна переводити в конфлікт. Тоді все залишиться цілим, і ні одна тарілка не постраждає 

На мою думку, робота на кухні допомагає себе загартувати як фізично, так і морально. Назвати конкретні випадки того, що виводить мене з рівноваги, складно. Для мене, наприклад, це може бути непередбачувана наднормова робота.

Чи є в тебе, як в справжнього майстра кулінарії, свій фірмовий рецепт приготування борщу та вареників?

Ну звісно! Я вважаю, що борщ – це як особистий підпис людини. Оскільки загальноприйнятого рецепту немає, то мають значення регіональні особливості. Проте, завжди хоч і з однакових інгридієнтів, та материн борщ і мій відрізняються.

Професія кухаря вважається однією з найдавніших. Якби ти повернувся в часі, для кого б з відомих постатей ти б готував і що саме?

Мабуть, повернувся б у славетні часи козацтва і готував би при Хмельницькому куліші та борщі.

Про що ти думаєш, коли готуєш? Ти повністю сконцентрований на процесі?

Дивлячись якої складності страва та процес, увага розсіюється по-різному. Хоча є фактор, який завжди присутній, коли я готую. Це музика. І під час нарізання салату, і під час випікання тістечок. Нерідко сам того не помічаючи, починаю підтанцьовувати.

Чи отримував ти травми на кухні?

Кухар часто травмується. Порізи та опіки – звична справа. На кухні всюди чатує небезпека, тому слід бути постійно уважним.

Є в мене навіть шрам як спомин про практику. Я завжди був на ранкових змінах і повинен був випікати булочки для сніданку о шостій ранку. О такій ранній годині я ще був сонним. Тому, коли витягував випічку з  пароконвектомату, обпікав одне і те ж місце на лівій руці.

Це правда, що між поварами та офіціантами є постійна ворожнеча?

Так. Її не завжди можна помітити. Але часом одна когорта вважає себе важливішою за іншу та починає іноді “качати права”.

Повар ніколи не отримує чайових. Чи не вважаєш це несправедливим?

Насправді так! Кухар виконує дуже вагому частину роботи. Він теж заслуговує на винагороду. Тому зараз широко розповсюджений поділ чайових між працівниками безпосередньо причетних до виконання конкретної послуги та приготування страви.

На твоїй кухні лише порядок, чи творчий безлад – невід’ємна частина?

Перше, чому має навчитись кухар – аж ніяк не кулінарії. Вмінню тримати робоче місце в чистоті та не інакше.

Що тобі подобається готувати найбільше і що найменше?

Найбільше – десертики, кексики, а найменше – рибу.

Чи мрієш у майбутньому відкрити якийсь заклад?

Звісно! Ще з першого курсу закралась мрія про свою затишну кав’ярню.

Сподіваюся, що відкриття відбудеться якомога швидше. Адже хто не любить поласувати смачними десертами? Та ще й від професійного повара, який приготував їх з натхненням.

Анна Ваглай
netypovi.zzz.com.ua