Жінка-УКРАЇНКА

Юлія Манойленко – авторка 7 поетичних книг, лауреат премій ім. О. Олеся, ім. І. Котляревського та ім. В. Симоненка, членкиня Національної спілки письменників України.  Щойно з друку вийшла вже сьома збірка поезій «Росою серця». Про нову збірку член Національної спілки письменників України Володимир Шкурупій (Архієпископ Афанасій) написав: «за, здається, простими словами поезії Юлії Манойленко розкривається глибина життя, епічність буття людини, трагічність і щастя її долі. Адже поезія – це слово, а в апостола Іоанна сказано: «Спочатку було слово».

Коли ми перебиралися жити до Лубен, довгий час не могла підшукати помешкання і двір, де б мені хотілося жити. Я родом із села Ждани Лубенського району, і дуже люблю луки, привілля. То зовсім випадково спустилися вулицею в один із ярів і дійшли до того двору, в якому 17 років як мешкаємо із родиною. Так от половину нашого двору займає гора, гараж, погріб і сарай просто вбудовані в цю гору, на неї підіймаєшся, то відкриваються чарівні краєвиди.

На роботу ходжу неймовірною вулицею Зеленою, що пронизана джерелами, які не замерзають навіть взимку. Буває стану, заплющу очі і слухаю тишу снігу та жебоніння води, а влітку до цього додаються жаб’ячі концерти і какофонія пташиних концертів, буяння щедре зелені та квітів.

Я віруюча людина, і мені важливі слова Архієпископа Афанасія, який після виходу моєї збірки написав: що моя поезія «дихає Україною – її степами, полями, річками, долинами і гаями. А ще свободою, але нашою, українською – наповненою постійної боротьби народу за визволення із ярма, в яке потрапляв уже неодноразово у своїй історії, а тому для нас вона: «Ти, свободо, як хліб, глевка, І кривава, як маки в полі, Чи ж народ на тебе чекав, а чи знову продасться в неволю?» І в той же час, в іншій поезії висловлює віру у відродження українства, бо: «І ріки воскреснуть, водою поїтимуть спраглих, Коли зацвітуть рукави сорочок молодих, Що ще прабаби щирим взором натхненно квітчали, На землях вкраїнських зародять плодами сади».

Літературну премію ім. Олександра Олеся 2005 року присуджено за збірку лірики «Синьооке сонце живокосту»,  за неї ж, тільки підготовлену до друку, і регіональна премія імені Василя Симоненка. Обласну премію ім. І. П. Котляревського отримала в номінації «Поетичний твір».