Жінка-УКРАЇНКА

Доповідь Галини Випасняк, кандидата філологічних наук, доцента кафедри іноземних мов Львівського інституту економіки і туризму «ОСМИСЛЕННЯ БОГА У МАЙДАННІЙ І ПОСТМАЙДАННІЙ ЛІТЕРАТУРІ», виголошена на конференції «Бог на Майдані: реальність чи міф?» (Львів, 15.12.2016) і опублікована в збірці:  Димид, Михайло. Бог і Майдан: аналіз і свідчення / Михайло Димид. - Львів: Український католицький університет, 2018. - 224 с. (сторінки 190–199)

Художні тексти, створені на Майдані чи вже опісля, прямо засвідчують про ті почуття, що переповнювали учасників подій, і їхнє глибоке осмислення побаченого. Особливо чутливою до релігійної тематики є поезія – той вид художньої літератури, який найактивніше розвивається, коли необхідна швидка реакція на історично важливі події.

Збірка «Материнська молитва. Українки – героям Майдану» (Наш формат, 2014) – одна з перших виданих збірок майданних поезій, що до того містилися на вебпорталі «Жінка-УКРАЇНКА». Написані безпосередньо під час подій Євромайдану, ці вірші емоційно насичені майданним духом і переживаннями. На них чітко прослідковується настроєва еволюція: від відчуття суспільного обурення діями влади до глибокого осмислення сутності того, що відбувається. Чим драматичнішою ставала ситуація на Майдані, тим сильнішим було відчуття того, що єдину надію варто покладати тільки на Бога, бо лише у цей спосіб можливо «не допустити зневіри в душу», як написала Осмислення Бога у майданній і постмайданній літературі у своєму вірші Патара Бачія, лише Бог у силі відвернути від протестувальників загрозу з боку загонів «Беркута».

Окремі авторки поезій розглядають Євромайдан як наданий Господом шанс відігріти людські серця, що закам’яніли під впливом реальності щоденного буття-виживання, постійного пристосування накинених ззовні умов (Кам’яні серця / У живих. Живих! / Задум Творця – / Відігріти їх), як можливість пробудити у собі «приспаного Бога», свою людську гідність – ту часточку Господа, яка присутня у кожному: Дорікати / Собі тільки треба, / Що не у тобі прокинувся / Приспаний Бог, – як писала Любов Відута у вірші «Пробудження». Таким чином можна відмолити у Господа прощення не лише за особистісні, а передусім за колективні гріхи (див. вірш «Перехрестя» цієї ж авторки).

Відчуття присутності Господа на Майдані особливо посилювалося завдяки колективним молитвам, які були щоденною духовною практикою Майдану. Вірш Лесі Горової «Ангели на Майдані» безпосередньо засвідчує піднесений духовний стан, котрий переповнював учасників цієї майданної традиції:

Сьогодні на Майдан всі ангели злетілись,
Бо люди тут так щиро Господу молились…

І ангели спустились, і розгорнули крила,
І принесли на них здоров'я, віру, силу
Усім, хто бачить світло і вірить в перемогу,
Хто молиться і просить про Божу допомогу.
Коли здається, в світі ніщо вже не поможе,
Здійснити може диво любов і слово Боже.

У кого серце чисте, хто робить добру справу
Заради Батьківщини і Богові на славу,
Той і благословенний, захищений від зла,
Нехай іде, довершує усі свої діла.
Не зраджуйте собі, не треба відступати.
А всі небесні сили вам будуть помагати.

Наведений вірш в аналізованій збірці – не єдиний приклад, у якому йдеться про силу молитви, що здатна захистити і окрему людину, і цілий народ: Обереги моїх молитов зграю спинять зомбовану вовчу (Валентина Попелюшка), Молюся щомиті / За рідну дитину, / За рідну країну, / За мир (Тетяна Череп-Пероганич). Чимало віршів написані або у формі молитви, або мають таку назву, зокрема поезії Галини Фесюк «Молитва до Євромайдану», Надії Таршин «Молюсь за українця-брата», Любові Долик «Врятуй же, Господи, своїх дітей з-під розстрілу».

Усвідомлення правильності й щирості своїх дій, відповідності власній життєвій позиції посилювалося з колективним відчуттям Господньої підтримки: З нами – Правда. З нами – віра й Бог. 

Люди, що чинять за покликом серця, йдуть за покликом Бога в собі, переповнені великою любов’ю до своєї землі і до ближнього. Це і є виявом тієї священної любові, яка об’єднувала учасників Майдану в єдине ціле, і завдяки якій відчуття присутності Бога на Майдані було майже намацальним.

Та попри відчуття любові у просторі Майдану, попри численні спроби достукатись до сердець тих, хто стояв по той бік барикад, все ж після перших смертей постає питання, як можна пробачити скоєні злочини. Майданні поезії якнайкраще ілюструють загальне відчуття неспроможності простити вбивство: А ми й не думали колись, що проклинатимемо вбивцю, / Що стане ближчим вірменин, / Аніж свій рідний брат по крові, / Що знов поринем в вир війни / Під ночі й Господа покровом…

Авторка вірша «Прости, мій Господи, мені – я смерті брата не прощаю!!!» Наталія Крісман усвідомлює: те, що вона не може пробачити смерть побратимів, йде врозріз із християнською заповіддю любові, тому її слова звернені до Бога – втілення милосердя, любові і всепрощення, бо тільки завдяки Його втручанню і допомозі можливо розв’язати цю внутрішню дилему між реальним відчуттям і тим, яким воно повинно бути.

Важливо підкреслити, що ословлене у текстах відчуття Господа на Майдані позбавлене очікуваного і часом типового у таких випадках надмірного пафосу. Навпаки, відчутна передусім щирість вислову і глибина осмислення стану перебування з Господом і у Господі, під Його опікою. 

* * * * *