Жінка-УКРАЇНКА

Олег Володимирович Вістовський народився 10 серпня 1961 року в селі Іване-Золоте Заліщицького району Тернопільщини. Закінчив місцеву восьмирічку, Заліщицьку середню школу імені Осипа Маковея, Київське республіканське медичне училище № 2 та факультет журналістики Львівського державного (тепер – національного) університету імені Івана Франка.

Член Національної спілки журналістів України та Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Організатор і учасник літературно-мистецьких заходів краю.

Нагороджений Почесною грамотою НСЖУ (2014). Лауреат Крайової літературно-мистецької премії ім. Петра Ковальчука у номінації «Літературна та публіцистична творчість»(2015).

Поезії друкував у альманахах «Вітрила-82», «Подільська толока», журналах «Літературний Тернопіль», «Золота пектораль», газетах «Молода гвардія» (Київ), «Вільне життя плюс», «Ровесник», «Свобода» (Тернопіль), «Молодий Буковинець» (Чернівці), «Колос» (Заліщики) та ін.

Двома виданнями у Чернівцях у видавництві «Прут» вийшла збірка поезій «У стремені Дністра»(2000, 2006). Співавтор книги «З людьми і для людей» (2004), редактор видання КУНу «За променем сонця»(1994).

ЗАПІЗНІЛА ЛОГІКА

Вихвалялась миші миша:
У коморі в дядька тиша.
Там ні пастки, ні кота,
Лиш пшеничка золота.
Уперед, моя подруго,
Я тя зараз нагодую…
Шусть із нірки –
  котик: “Няв!”-
Вмить обох порозганяв!
Це чекає тих нечем,
Хто живе вчорашнім днем!

РАК

Вийшов задом з річки рак,
Не повернеться ніяк!
Рака хвиля розвертає,
Ніби в жмурки з раком грає.
Крутить рака на всі боки,
Навела на нього вроки…
І не знає бідний рак
Повернутись йому як!

СКУПАВСЯ

Біг до річки гарний хлопчик,
Раптом з неба теплий дощик:
“Ти куди, малий, купатись?
Можеш вже домів вертатись,
Бо тебе я вже скупав…” , –
І шугнув убік на став.
Хлопчик наш побіг до мами,
Де веселка над полями.

СОМОВА НАУКА

У Дніпрі старенький сом
Вчив молодших аксіом:
“На гачок не попадайтесь,
До наживки приглядайтесь,
Бо її маскують вміло…”
Хапонув – й забулькотіло!
Через п”ять хвилин рибалка
Біг прожогом через балку.
На плечі старого сома
Ніс він радісно додому!
Перш, ніж сам даєш поради,
Ти зважай на власні вади.
Бо з роками зір та смак
Зіграють поганий жарт!

ФАНТАЗЕР

Через мостик у саду,
Я на інший берег йду.
В кошику свіженькі груші,
Яблучка і слив м”якуші.
Пригощу усіх сусідів,
Віднесу бабусі й діду.
Враз за пень перечепився
І у річці опинився.
Фантазери так ся мають,
В мріях-задумах літають,
Часто-густо до знемоги.
І не дивляться під ноги!

СОНЯЧНЕ ЗАЙЧАТКО

Сонячне зайчатко
     весело стрибало
По моїй кімнаті.
     Ручку в лапки брало, –
Вчилося писати
     просто на підлозі,
Та слова читати
     я не був у змозі.
І отого ранку
     у гості до мене
Завітав букварик –
     подарунок нені.
А мені всміхалось
     зайченя вухате
І допомагало
     букварик читати.
Та за хмарку сонце
     промені сховало,
Залишивсь букварик –
     зайчика не стало!
Але завтра вранці
     він до мене прийде,
Коли в небо сонечко
     прогулятись вийде.