Семисал Роман

«Зимовий табір...»

Зимовий табір, 
залізне ліжко, 
бардак і гамір, 
кульгава кішка, 
в палатці димно, 
в буржуйці жарко, 
про щось наївне 
брянчить гітарка, 
гуляє хвища, 
шпигунить протяг, 
на градус нижче 
статевий потяг, 
сніги рипучі, 
цнотливі зранку, 
мороз пекучий, 
застиглі танки, 
носи холодні, 
колючі щоки 
напередодні 
Нового року.

Роман Семисал

«На східному фронті без змін…»

На східному фронті без змін. 
Хіба що, похолодало. 
Багато машин і мужчин, 
толку мало. 
Ворог на все плює, 
ми в землі сидимо, як озимі, 
стурбоване ОБСЄ 
катається на лімузинах. 
Черствіє наш хліб, 
не їдуть до нас волонтерки, 
якийсь зарослий таліб 
зирить на мене з люстерка. 
На заході мокрий сніг, 
а тут сухі морози... 
хочеться до своїх, 
хочеться з віршів у прозу. 
А в небі застиг свинець 
і відступи запечатав. 
Тут тобі і кінець, 
тут тобі і початок.

Роман Семисал

«Упала зірка, як сльоза...»

Упала зірка, як сльоза, 
і вже нащупувалась рима; 
сіріла ніч, курилась "Прима", 
світанок обрій перезав. 
Ми поверталися в бліндаж, 
в тепло і сморід, тишу й глину, 
ламала втома наші спини, 
і сон ішов на абордаж. 
Побрязкували калаші, 
десь треті півні проспівали, 
а ми солоно жартували 
і реготали від душі. 
Роса сріблилась у траві, 
диміло вогнище ранкове, 
займався день, була Покрова, 
і ми були усі живі.

Роман Семисал

Об'єднати вміст