Жінка-УКРАЇНКА

 Автору слів «Бабусиної колискової» — від автора музики

Я ще візьму за руки Долю
І — очі в очі — усміхнусь:
— Спасибі, що такого болю
Мені завдала, не комусь.

Ці рядки вимовила жінка, що потерпала від нестерпного болю, який не могли вгамувати найсильніші знеболюючі. Вже несила було записати, продиктувала чоловікові, щоб набрав на комп’ютері... Жінка, якій цього березня виповнилося б 75 років.

Тримаю в руках книгу віршів. Натрапляю на такі, що рвуть серце. Перечитую по декілька разів, намагаючись вникнути у драматургію, осягнути філософську глибину, відчути особливості мови автора, адже переконуюсь: композитор і поет дуже близькі між собою, і у віршах знаходжу те, що не може не хвилювати, заворожувати, проникати глибоко в душу: щирість і радість, щедрість і світлість і водночас тугу, біль і сум. Часом навіть навертаються сльози: адже це не просто написано, а пережито — кожну літеру, кожний рядок. Висловлено стисло, насичено і при всій глибині — легко для сприйняття.