Жінка-УКРАЇНКА

Я не письменниця, а звичайна жінка, мама двох донечок. Та мені захотілося розповісти свою історію. Вперше за багато років. Спробую коротко сказати про головне. Погано, дівчата, що ми часто не слухаємо своїх батьків, які ніколи поганого не порадять.

Ще коли була в школі провела я в армію хлопця. Тоді жила у Богуславі. Родина його мала за собою недобру славу – пиячили. Мені мама казала, що він теж молодий, а чарки не минав. Та я сварилася з нею. Плакала. Ображалася. Бо ж Руслан (так його звали) такі листи мені гарні писав. У коханні освідчувався. Тож, коли він прийшов додому, а я як раз школу закінчила – зразу й одружилися. Жити пішли до нього, як тільки мене не просили залишитися вдома. Але  послухалася чоловіка.