Жінка-УКРАЇНКА

У мене два синочки. Різниця між ними - сімнадцять років. Старшого народила вдома, на Чернігівщині. Там і на вулиці, і в школі здебільшого розмовляли українською мовою.  А от менший народився уже в Києві. І не знаю добре це чи погано, якщо рідне слово дитина чує переважно вдома.

На вулиці під час прогулянок і мами, і дітки "чтокают" так, ніби щойно з Московії. Та й книжечки  для малечі купують частіше російськомовні. Тобто виходить – чужому навчають, а свого цураються. Не відають, що творять.

А так хочеться, аби наші діти розмовляли українською.