Жінка-УКРАЇНКА

Якщо ви всілякими способами виправдовуєте чоловіка, для якого норма – бити вас, якщо ви погоджуєтеся на залицяння начальника – можете гордо далі нести знамено дискримінованої жінки. Цей матеріал для тих жінок, хто знайшов у собі сміливість визнати, що "я – жертва і більше нею не хочу залишатися".

Як дискримінують на роботі?

У різний період часу жінка може опинитись у вразливій групі і зазнавати дискримінації – мама з немовлям, жінка передпенсійного віку, студентка, білявка або й просто тому що жінка. І захиститися від дискримінації буває вкрай важко. Часто через незнання, до кого звернутися за порадою і як діяти в тій чи іншій ситуації.

Якщо ви сумніваєтеся в тому, що ви можете статити жертвою дискримінації, пригадайте, чи не потрапляли в схожі ситуації.

Ситуація № 1. Молоду маму після декрету "повертають" на її роботу, але на нижчу посаду і з меншою оплатою.

Це досить поширена форма дискримінації. З вами можуть ввічливо спілкуватися, розпитувати про вашу дитину, наголошувати на тому, що молодій мамі краще більше часу приділяти сину-доньці, аніж роботі. А тому пропонувати посаду з нижчою кваліфікацією й меншою зарплатою, мовляв, саме на цій посаді навантаження на жінку буде менше. Як елемент тиску, можуть використовувати аргумент, що на ваше місце взяли іншу людину, адже компанія не могла залишатися без фахівця, доки ви перебуватимите в декреті.

Як коментує юрист міжнародного правозахисного центру "Ла страда Україна" Марина Легенька, дії роботодавця неправомірні: "Якщо жінці не подобаються нові умови працевлаштування, вона має повне право наполягати на відновленні її в попередній посаді й збереженні заробітної плати. Роботодавець, який брав нового працівника, зобов'язаний був попередити його, що ця робота тимчасова".

Також експерт зазначила, перед тим, як іти в декрет, важливо уважно читати всі папери, які ви підписуєте, звіряти дати. Якщо ви оформлені офіційно, у роботодавця немає написаних вашою рукою заяви про звільнення чи документів з вашим підписом про згоду перевести на іншу посаду, у роботодавця не буде жодних підстав звільняти чи оформлювати вас на іншу посаду з меншою зарплатою. У разі, якщо так сталося, ви можете вирушати в суд – ймовірніше за все виграєте.

Інша справа, який буде мікроклімат у робочому колективі, і чи вам буде комфортно працювати із вашим роботодавцем. Це ви вже маєте вирішити самі для себе.

Ситуація № 2. На співбесіду прийшла молода жінка, й під час розмови з'ясувалось, що вона нещодавно одружилась і в майбутньому планує народжувати дитину. Роботодавець згодний прийняти працівницю на роботу, але за умови, що вона напише заяву на звільнення із підписом, але без зазначення дати.

Вимагати підписати будь-який документ без зазначення дати – це вже порушення законодавства. Потім, у суді, навряд чи ви доведете, що дату на заяві про звільнення за власним бажанням ставили не ви.

Знову-таки, якщо ви погодилися підписати таку заяву, будьте готові, що у будь-який час вас можуть звільнити... в рамках закону.

З іншого боку, на співбесіді ви не зобов'язані розповідати про ваше приватне життя. Це ваша особиста справа – з ким зустрічатися або коли планувати народження дитини. Вибудовуючи із вашим майбутнім (або нинішнім) роботодавцем ділові стосунки, ви вбережете себе від втручання у вашу особисту сферу.

Ситуація № 3. Сексуальні домагання на роботі.

Підвищити по службі, піти у відпустку у той час, коли зручно саме працівниці, збільшити зарплату – і все це в обмін на ласку начальника. Або ж сексуальні переслідування на роботі з боку колеги – усе це є дискримінаційним ставленням до жінки.

У першу чергу, жінці слід сказати своєму начальнику або колезі про те, що їй таке ставлення не подобається. І говорити про це слід врівноважено й однозначно, без флірту й недомовок, які можна розцінити як продовження сексуальної гри.

Якщо ви підозрюєте, що начальник може себе поводити некоректно, питання відпустки чи підвищення по службі слід обговорювати у присутності інших колег, у формальній обстановці. Неприпустимо вирішувати такі питання в ліфті, під час "дружньої вечері" чи сам-на-сам на роботі пізно ввечері.

У суспільстві побутує думка, натягнула коротку спідницю – сама винувата. Якщо в компанії немає чітко прописаних правил дрес-коду, жінка сама обирає довжину спідниці чи колір сукні. Аби мінімізувати ризики, варто вдягатися так, щоб чоловік не розцінив зовнішній вигляд жінки як заклик до залицянь? І в такому разі де межа?

Перестаньте бути жертвою і не пускайте чоловіка в спальню

Ситуація № 4. Чоловік кричить до дружини: "Я на роботу ходжу, гроші заробляю, а ти…" (далі в хід ідуть кулаки).

Офіційна статистика МВС свідчить, що в Україні зафіксовано 109 тисяч випадків домашнього насильства. Це насильство з боку чоловіка чи жінки, а також дитини щодо своїх батьків. Однак на обліку в міліції - лише невеликий відсоток усіх справ. Велика частка латентних правопорушень, коли жертва не повідомляє про злочин.

Не кожна жінка готова визнати себе жертвою. У розумінні нашого суспільства – це неприємно, принизливо, соромно. Через це жінка не наважується звернутися по допомогу. А кривдники, відчуваючи безкарність, продовжують дискримінувати. З іншого боку жінка відчуває страх – як поводитиметься чоловік, якщо вона заявить на нього, куди їй подітися, якщо проживає в його домі, як залишитися самотньою…

Марина Легенька розповідає алгоритм дій, як має поводити себе жінка, коли над нею здійснюється насильство.

У жодному разі не давати здачі – це може спровокувати ще більше насильство. Якщо це сталося перший раз – є сенс поговорити із чоловіком, звернутися до психолога. Однак якщо побої систематичні, необхідно звертатися до правоохоронних органів.

За законом "Про попередження насильства в сім'ї" все відбуватиметься так: спочатку винесуть офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім'ї; потім кривдника візьмуть на профілактичний облік (1 рік). Серед переліку можливих заборон – ведення телефонних переговорів з жертвою, розшукування чи відвідування її тощо.

Жінці слід звернутися із заявою про насильство до дільничних інспекторів або працівників кримінальної міліції у справах дітей.

Письмова заява подається на ім'я начальника державного правоохоронного органу. У ній коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків. Письмову заяву можна направити як цінний лист з повідомленням про доставку чи подати особисто. В останньому випадку на копії, яку ви залишаєте у себе, обов'язково повинен стояти вхідний номер та дата отримання вашої заяви правоохоронним органом.

Якщо жінка заявляє про насильство з боку чоловіка, вона кидає виклик фактично не тільки йому. Нерідко міліціонер – далеко не та фахова підтримка, на яку сподіваєшся у кризовій ситуації. Правоохоронець власне і не зобов'язаний бути ані психологом, ані вчити вас, як жити. Наполягайте на тому, щоб він від вас прийняв заяву про факт насильства, а також направив вас на проходження судово-медичної експертизи для зняття побоїв. І не через тиждень-два, а терміново.

Якщо ви боїтеся залишатися дома, також можете звернутися до соціально-реабілітаційних або кризових центрів для осіб потерпілих від насильства в сім'ї. Вони є майже в кожному регіоні України. Термін перебування в таких центрах - від 3 до 9 місяців.

Тут жінка буде в безпеці і може розраховувати на їжу, одяг, кімнату, емоційно-психологічну підтримку. У центрі також можна отримати індивідуальні консультації юриста, соціального працівника, а також пройти курс психотерапевтичної допомоги.

Типова ситуація, коли із жінкою проводять тривалу реабілітаційну роботу, консультують, як планувати майбутнє життя без чоловіка-агресора, а вона повертається додому, й знову розпочинається все із самого початку. Часто це стається через те, що між нею і її чоловіком відновлюються інтимні стосунки.

Юрист мережі правових приймалень Криму Олена Луньова розповіла історію зі своєї практики. Чоловік бив жінку до знетями, і та опинилася в лікарні із струском мозку… Вона вже писала заяву до міліції, щораз телефонувала юристу серед ночі за підтримкою. Із нею проводили тривалу консультаційну роботу, за що вона була надзвичайно вдячна. Вона розлучилися із чоловіком, виселила його зі свої квартири.

"Якось я випадково зустріла її, і вона похвалилася, що вагітна. Я звісно пораділа за неї, спитала, хто щасливий батько. Вона із радістю назвала ім'я свого колишнього чоловіка... Трохи згодом з'ясувалось, що через бійку вона втратила дитину. Але і досі продовжує жити із своїм екс-чоловіком...", – розповіла Луньова

Юрист наголошує: доки жінка пускатиме чоловіка до себе "в спальню", налагоджуватиме із ним будь-які стосунки, доти він відчуватиме, що його поведінка припустима. А отже, втручання соціальних служб і правоохоронців заважає "їхньому сімейному щастю".

Як би жорстоко це не звучало, але в такому разі насильство в сім'ї продовжуватиметься, і це стане нормою… не тільки для жінки, а й для дитини, яка перейматиме для себе таку модель поведінки.

Як коментує Назар Боярський, співголова Коаліції з протидії дискримінації в України: "Для жінки найважчий крок – усвідомити, що її дискримінують, що її права порушуються і вона має із цим щось робити. Тільки тоді, коли жертва не хоче залишатися жертвою, тільки тоді можна говорити про ефективні механізми захисту".

Бажання бути щасливою, мати повагу, почуватися в безпеці має переважити страх, сором і розпач. Експерти наголошують, що сучасній жінці потрібно бути мужньою, щоб захищати себе від дискримінації. А це можливо, і це варто робити. За порадою можна звертатися по телефонам гарячої лінії, які є в багатьох громадських організаціях, що займаються питанням дискримінації та насильства в сім'ї.

Джерело: http://gazeta.ua