Жінка-УКРАЇНКА

Відрізок пам’яті… Вогонь.
Чужа земля в полоні каменів стіни.
Відірване життя, і страх, і жах,
Нікому не потрібної війни.
Кому? За що? Шалений вихор,
Чорний градобій і біль,
Який нестерпно понесли
Дочки Вкраїни, молоді сини,
Нікому не потрібної війни.
В очах, у серці той важкий тягар
Навіки закарбованих втрат, ран,
Тих ран не бачив тут ніхто,
А лиш Афган…
Тюльпани чорні повертав,
І скроні матерів вкривав
Великим відпечатком сивини,
Нікому не потрібної війни.
Шумлять степи, із неба сліз дощі…
Могли б ще жити з нами і вони,
Та вкоротили вік страшні роки,
Нікому не потрібної війни.
А пам’яті сліди залишаться, як сни,
Такі гіркі, як застарілі полини,
Вони в червоних маках-відголосках,
Нікому не потрібної війни.

Людмила Яцура