Герої нашого часу

Галина ВдовиченкоЦе було зовсім недавно, а тепер здається, що у якомусь іншому житті. Для літературного сайту мене попросили заповнити так звану анкету Пруста. На одне з питань: «Ваші улюблені нелітературні герої?», відповіла: «Ті, хто у певний момент кидається рятувати, а не знімати на мобілку». Зараз відповіла б по-іншому. Це - герої-майданівці. Вони і є героями нашого часу.

Гасло з підручників історії – вітання холодноярців, а згодом і українських повстанців – у наші дні набуло нового змісту. Воно увійшло у щоденний вжиток. Товаришка-харків’янка зізналася, що два місяці тому не могла уявити, що харків’яни скандуватимуть: «Слава Україні! – Героям слава!». 

 Проголошений День жалоби за загиблими, 20 лютого, став днем нових злочинів влади проти народу. Вбивства зафіксували телекамери та фотооб’єктиви. На тих кадрах кулі снайпера збивають з ніг хлопців, які прикриваються саморобними щитами і не мають в руках зброї. Бойові кулі завдають смертельних поранень у голову, шию, серце…  Снайпери застосували бойові та бронебійні патрони, це сталося у центрі Києва - на вулиці Інститутській, біля Жовтневого палацу, готелю «Україна», біля готелю «Козацький»… Гинуть майданівці різного віку, статусу, з різних регіонів України. Студент, викладач університету, науковець, фермер, пенсіонер… З Львівщини, Кіровоградщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Черкащини, Кіровоградщини, Волині, Хмельниччини… З Києва, Запоріжжя, Жмеринки, Чернівців, Кременчука, Житомира, Харкова, Львова, Ходорова, Дрогобича, Старого Самбора… Представники різних національностей, звичайні люди, які не змогли примиритися з несправедливістю, корупцією, бандитськими правилами, що панують у державі. Чоловіки та жінки, для яких «Воля або смерть» - не просто слова.

Майдан змінив усіх, хто пройшов через нього. Зараз, у ці безсонні, неспокійні, трагічні дні, на майданах країни народжується та зміцнюється нова політична нація. У пам’яті кожного покоління – свій попіл Клааса, що стукає у серце. Нам ніколи не забути кров людей, що були на Майдані, починаючи від розгону студентів у ніч на 30 листопада і дотепер, коли у хід пішла бойова зброя.  

З українського народу століттями вибивали певні риси. Хотіли перетворити його на слухняних холопів, які навчені тримати свою думку при собі, погоджуватись, виживати за принципом «моя хата скраю». Але ген свободи незнищенний. Пам’ять крові сьогодні прокидається навіть у тих, чиї батьки чи діди обирали «стабільність», якою б хиткою та оманливою вона не була. Новий час показав нових героїв. Вони серед нас. Звичайні люди, яких героями зробили обставини та власний вибір. Завдяки їм гасло «Слава Україні! - Героям слава!» наповнилося оновленим змістом. Гарячим та пульсуючим, як кров.

Галина Вдовиченко

http://www.wz.lviv.ua