Вдячність Руслані Лижичко

Чомусь не часто бачили Народних,
Заслужених артистів на Майдані?..
Вони ж співці і рупори народні,
Де їх пісні та речі полум'яні!?...

Не часто із Письменницької Спілки
письменники, з іменами, читали.
Мабуть, ховаючись, десь з-за повітки
звідкіль вітри подують, вижидали.

Де ж знані тенори, баси і баритони,
що нахапались звань собі в мажорів,
служачи на їх сценах і арені,
гнилими грішми наповняючи кишені?..

Не продалися справжні Виборці Народні!
На барикадах вони, смілі й непоборні,
Крицеві Постаті. Це Лицарі відважні!
Які призваннями і душами - поважні.

І говорили полум'яні речі,
що йшли від щирого і мужнього їх серця.
Свої думки відверто виражали,
пісні козацькі, як могли, співали.

Несхитно, за Народ, поряд з Народом
оці Обранці, послані нам Богом,
Котрим призначено скалу брехні звалити,
До боротьби братів повести, розбудити!

Мужі могутні і жінки завзяті
серед Народу - справжні депутати.
Слова їхні правдиві, зрозумілі,
Позиції - доказані на ділі.

Пора Нову Державу будувати
І Україні рани лікувати!
Візьмімось, браття, дружньо всі, за руки,
Щоб жили вільно наші діти і онуки.

Не розслабляймо ні одного м'язу!..
Добробут не прийде до нас одразу.
Та, головне - служителі народні
Повинні бути чесні й благородні.

Не пропускати жодної їм хиби,
Завжди розсудливими бути, а не злими.
І керуватися Законом Бога -
Це українців праведна дорога.

Задля майбутнього своє життя віддали
Наші Герої, які Націю спасали.
В ці дні і ночі, непохитно, на Майдані
Нові Скрижалі, Українці, написали!

Їх імена ще передбачені Пророком,
Шевченком Тарасом, його духовним оком.
І час настав, коли народ, обухом
збудив нам Волю...

І кров, Сторицею, пішла у синє море...
Наших дітей, втопивши лихе горе.
Щоб на оновленій землі, без супостата,
Росли сини і дочки. Й батько, й мати!

Героям Слава! Навіки! Від нині
Вже непомеркне Слава Україні !
Народні прагнення до волі - незборимі.
Їх Слава, Честь і Совість - Батьківщині!

Оксана Маковець
24 лютого,2014р.