Жінка-УКРАЇНКА

А жінка, як весна – п’янка і ніжна,
Щира на радість, ласку і тепло.
Із нею поруч затишно і втішно,
Без неї й сонця б в небі не було.

Краса її душі – твоя в’язниця,
Де насолода діє як закон.
Вона тобі не раз, напевно, сниться.
І ти реальним хочеш бачить сон.

Відчути дотик теплої долоні,
Торкнутись вуст і захмеліти вмить.
І буде вітер холодити скроні,
І буде серце пташкою тремтіть.

Вишневий цвіт впаде дощем під ноги.
І стане зрозумілим все без слів.
Вона з тобою вирушить в дороги,
Аби жадав, аби лишень любив.

Вона колись тобі народить сина,
Чи, може, скрасить донькою життя.
І щастя запанує, і везтиме
Як цінувати будеш почуття.

Бо жінка, як весна, – проста і мила,
Дзвінка, як пісня, світла, як зоря.
У ній і щедрість, і добро, і сила,
А коли просто – доленька твоя.

Тетяна Череп-Пероганич