Напередодні книжкової толоки

Світлина: Криничанська школа Миколаївського району Львівської області зовсім невеличка. "Найбільше учнів (приблизно 200) було років 10-12 тому, у 1992 році навіть розпочалося будівництво нової школи, збудували цокольне приміщення, але зараз не той час, щоб добудували, та й діток у школі від першого по дев"ятий клас у нас всього 94",- охоче розповідає директор школи. Школа зустріла чисто вимитою підлогою, ретельно побіленою глиняною стелею і теплотою печі, яку турботливо розпалила директор і яку я зазнимкувала одразу, як тільки зайшла в невеличкий директорський кабінет. Маленький клас помістив усіх, щоправда, для стільців не вистачало місця, тож дехто слухав стоячи. Спів, малювання, футбол і читання - такі уподобання дітей, цим вони живуть поза школою. Весь учительський колектив і всі присутні діти цікавилися і дорослою, і дитячою поезією, разом відгадували загадки, задавали питання. Зворушила до глибини душі подяка вчительки української мови. Такі щирі і проникливі слова я сприймаю як аванс, який спонукає до праці, до творчості. Розмова так захопила, що я навіть забула про світлини. На згадку залишилось тепло дитячих сердець, почуття обов"язку писати, зворушення від подяки, веселі дитячі усмішки.... і світлина печі...Вже завтра у Миколаєві на Львівщині розпочнеться «Книжкова толока-2014», а сьогодні відбувалися зустрічі з українськими письменникамив в школах цього району, йшла підготовча робота.

- Пані Люба Хомчак, організатор і натхненик, цьго чудового заходу, сьогодні не лише давала вказівки, а й сама переносила книжки, клопоталася про книжкову лотерею, відповідала на телефонні дзвінки авторів і видавців, - розповіла нам поетеса Любов Відута. - Організація толоки - справа нелегка, тож такі люди викликають повагу, подяку і ще раз повагу.

Я особисто побувала у Криничанській школі Миколаївського району Львівської області. Вона зовсім невеличка.

"Найбільше учнів (приблизно 200) було років 10-12 тому, у 1992 році навіть розпочалося будівництво нової школи, збудували цокольне приміщення. Але зараз не той час, щоб добудували, та й діток у школі від першого по дев"ятий клас у нас всього 94",- охоче розповідає директор освітнього закладу.

Школа зустріла чисто вимитою підлогою, ретельно побіленою глиняною стелею і теплотою печі, яку турботливо розпалила директор і яку я зазнимкувала одразу, як тільки зайшла в невеличкий директорський кабінет. 

Маленький клас помістив усіх, щоправда, для стільців не вистачаломісця, тож дехто слухав стоячи.

Спів, малювання, футбол і читання - такі уподобання дітей, цим вони живуть поза школою. 
Весь учительський колектив і всі присутні діти цікавилися і дорослою, і дитячою поезією, разом відгадували загадки, задавали питання. Зворушила до глибини душі подяка вчительки української мови. Такі щирі і проникливі слова, що почула на свою адресу, я сприймаю як аванс, який спонукає до праці, до творчості.

Розмова так захопила, що навіть забула про світлини. На згадку залишилось тепло дитячих сердець, почуття обов"язку писати, зворушення від подяки, веселі дитячі усмішки.... і світлина печі...