Жінка-УКРАЇНКА

Як грім серед ясного неба. Анексія Росією Автономної республіки Крим стала ударом для багатьох мешканців півострова. Звуки цього „грому” ще довго відлунюватимуть у серцях свідомих зухвалої російської поведінки людей. Потрохи прозрівають і ті, хто легко піддався російській сепаратистській сугестії. Їхня надія в краще життя зникає, мов роса на сонці. А тим часом агресія східного сусіда, яка далеко не обмежується в одному лише брязканні воєнною технікою, пускає свої коріння в усі сфери життя кримчан. У тому числі, і в культурну. До цієї весни Кремль готувався ретельно.

Тотального удару зазнав і без того слабкий український культурний фронт. Що ж, схоже, наші больові культурні рани Росія лікуватиме своїми, виключно російськими ліками. Під великим питанням подальший розвиток української музики, мистецтва, літератури в Криму. Пліч-о-пліч у цій нерівній боротьбі опинилась і культура кримських татар, які є досить широким прошарком населення в Автономній республіці Крим. Чи солодко їм доведеться тепер? Яка пілюля чекає на їхню культуру? 

„Перед нами зараз стоїть питання виживання всього кримськотатарського народу, - розповідає громадська діячка, експерт з PR в сфері благодійності, освіти та культури, один з ініціаторів інформаційного каналу Крим SOS Таміла Ташева, – ми вже бачимо безліч проблем, пов’язаних з культурою. Яскраве тому свідчення – звільнення працівників Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника. Відомо, що працівники заповідника опікувались відродженням культури кримськотатарського народу. Що з цим культурним надбаннями буде далі? Чи будуть окремі експонати вивезені у Росію для приватних колекцій? Упевненості немає”. 

За словами громадської діячки, багато кримськотатарських митців після сумнозвісних подій виїхали з Криму. Наприклад художник-кераміст Рустем Скібін виїхав у перші ж дні окупації, усвідомлюючи небезпеку для своєї цінної колекції. Чи повернеться він назад і за яких умов? Як взагалі далі розвиватиметься культура кримських татар? Втім чи солодко було українській і кримськотатарській культурі до російської окупації? 

Не секрет, що так само, як і в Україні, більшість культурних подій кримських татар перебували в інформаційній ізоляції. Їхній культурний продукт, як і український, залишався невідомим для широких мас населення. „Держава докладала мало зусиль для того, щоб кримські татари могли продемонструвати свою культуру в Україні, вже не кажучи про світ. – Підсумовує лідер кримськотатарського панк-рок гурту Шатур Гудур Сулейман Мамутов. - Останні два роки кримськотатарські митці були представлені на "Країні Мрій", проте це була ініціатива окремих небайдужих діячів. Але інші аспекти - музика, ремесло, кіно - все це розвивалось завдяки ініціативам самих діячів та вливань з боку приватних інвесторів з числа кримських татар і діаспори”.

Незважаючи на 23 роки української незалежності, ця потужна і давня культура і досі для нас залишається терра інкогніто. Чи багато українців знають хто такий Ісмаїл Гаспринський? Скільки українців назвуть хоча б одного кримськотатарського поета? Ні, ми не будемо читати мораль, ми просто запитаємо, що протягом цих років незалежності зробила для розширення кругозору свого народу українська влада? 

Кримськотатарська художниця Ельміра Шемседінова вважає, що Україна в особі держави, протягом багатьох років ігнорувала потреби цього етносу. Наприклад, з українських шкільних підручників діти дізнаються про татар тільки як про ворога, що пригноблював Україну. Художниця згадує, як у першому класі після чергового уроку історії сусідка по парті звинуватила її: „Так це ти на нас нападала!” „Влада як і пересічні громадяни, в нарешті незалежній Україні мало дбали про долю репатріантів, залишків колись такого грізного Кримського ханства, одного з головних "ворогів" Запорізької Січі, (а нині всього якихось ~ 14 % населення АР Крим), які вижили після геноциду і якось повернулися на історичну батьківщину, – розповідає Ельміра Шемседінова. – В уяві багатьох вони були чимось на зразок племені циган. Хай собі продають пахлаву, а ми будемо купатися і відпочивати. Але зараз ми переживаємо такий дивовижний час, коли на тлі гарячих подій, прокинувся живий інтерес, співчуття, а разом з тим і певне просвітництво стосовно реальних фактів непростої долі і унікально спорідненої слов'янам культури цього реліктового тюркського народу". 

Так, змінити ракурс сприйняття після багатьох років інтелектуального бездіяння на культурному поприщі важко. „Мабуть, треба було пережити цю кризову ситуацію, щоб нарешті оцінити достоїнства кримських татар. Можливо, зараз буде приділено більше уваги зі сторони міжнародного співробітництва”, – розмірковує художниця  Ельміра Шемседінова.  

Проблеми з навалою російського культурного продукту в АР Крим існували і до анексії, вважає всесвітньо відомий гітарист-віртуоз кримськотатарського походження Енвер Ізмайлов. „Мистецтво не потребує допомоги ні від кого. Звісно, дотації держави потрібні. Але і до цієї ситуації справжнє мистецтво відчувало проблеми. Все залежить від виховання народу. Народний фольклор ніколи не помре, хто б його не пригноблював, хоча під час депортації багато загубилось. У цьому випадку я більше боюся не за музику, а за народ”, – пояснив музикант. Зараз концерти Енвера Ізмайлова скасовані і в Україні, і в Росії. Музикант це пояснює невизначеністю ситуації. 

Поки невідомо з якого боку проявить себе агресор: зазіхатиме на чужі культурні цінності чи підставлятиме дружнє плече митцям: „У мене немає великих очікувань допомоги по розвитку культури кримських татар від Росії, - каже Таміла Ташева. - Я боюся, що Росія показуватиме лояльність лише перший рік, а потім ставитиме людей в такі умови, щоб ускладнювати процес розвитку культури”. 

Поки АР Крим знаходиться в російській окупації. Але це не означає, що українська влада може умити руки. Зараз аби врятувати набутки сучасної кримськотатарської культури, митці взялись за перенесення культурних осередків в Київ. На їхню думку, в цій ситуації таким чином буде легше комунікувати з українським народом зокрема і поширювати зацікавленість кримськотатарською культурою серед інших держав загалом. Тому відсторонитися від Криму – була б велика помилка держави Україна. Перед владою стоять завдання не тільки зважених політичних та економічних рішень, а й впровадження якісно нової виваженої культурної політики. 

Якби Україною жив не лише Захід і Центр, якби на Сході чи на Півдні нашої держави хоча б кожен другий українець мав улюблену пісню сучасного українського музиканта чи знав прізвище сучасного українського письменника, якби хоча б соромився того, що цього не знає, погодьтеся, сепаратистських настроїв, які на даний момент повністю ще не вщухли, було б в рази меншими. Нинішня ситуація з Кримом і кримськими татарами без зайвих коментарів ілюструє невтішну картинку. І небезпека, яка криється в напівзруйнованих будинках культури, бездіяльних культурних осередках, совкових підходах до організації мистецьких заходів, зовсім не позірна. 

Ірина Сидоренко, Євген Павлюковський

http://i-pro.kiev.ua