Жінка-УКРАЇНКА

Вірш, який був написаний ще в березні – коли на Україні лише починалися воєнні події. Вірш про ту весну, на яку ми ніколи не сподівалися, про весну, яка принесла Україні набагато більше горя, ніж радості ...

ВЕСНА, НЕ ТАКА, ЯК ЗАВЖДИ

Прийшла весна, та не така, як бачить звикли,
Після такої ж незвичайної зими.
Все йде своєю чергою, не опізнившись,
Та все ж не зовсім так, як сподівались ми.

Як кожен рік, так і тепер зазеленіли
Вкраїнські землі барвами весни.
Та барви ці не тільки луки вкрили,
Але й нагнали  темних сутінків війни.

Весни цієї зелень стала огортати
Країну нашу із південних берегів.
Це – зелень обладунків у солдатів –
Безликих слуг брехливих ворогів.

Птахи із вирію вертаються додому,
Тріпочуть в хмарах радісно крильми.
Але ще інші птиці є у небі голубому
Яких ніде, ніколи не чекали ми.

Ці хижаки летять до нас зі сходу,
Здіймають шум залізними крильми
Та ждуть, щоб серце нашого народу
Прошити кулями жорстокої війни.

І березень, як завжди, тонув у тюльпанах –
Червоних, жовтих вісниках тепла.
Були також ці квіти на жіночих святах,
Та відійшло воно якось на дальній план.

Бо ми запам"ятаємо весняні квіти
На барикадах, де диявольська стрільба
Забрала тих, що були України  дітьми,
Що правду боронили, тратячи життя.

Як і щороку, ми річницю відзначали
 Шевченка -  князя духу і пера,
Та цьогоріч слова його не так звучали –
З новою силою вривалися в серця.

Такі далекі, давні звернення пророчі
(Ще трохи, будуть мати двісті літ)
Збуваються сьогодні, бачать наші очі,
У цей нестримний двадцять перший вік.

Як завжди, почалися польові роботи,
 Взялися люди за лопати і плуги,
Та наше поле стали рвати і колоти
Для окупації підступні вороги.

Ой, не картоплю вони садять на кордонах,
На українських весняних полях,
А техніку для смерті, злої псевдооборони,
Яка несла б нам тільки горе й жах.

Такі, по суті,  бачимо тривожні старти,
Такий початок цьогорічної весни,
Та від ворожої непроханої варти
Благаю, Боже, мою землю борони.

Як хочеться, щоби життя продовжило дорогу
Без сліз, тривоги, страху та біди.
За це  щоденно молимось Святому  Богу,
Бо цього прагнем, як повітря і води.

26 березня 2014 р.
© Оксана Максимів