Жінка-УКРАЇНКА

дерево-пташе самотній і сутінний 
ходиш довкола густої води 
поки зірки від вечірні до утрені
зносять ясу мерехтливу туди

дерево-пташе мовчиш не запитуєш
хто твою пісню тонку потопив
вольні літа потоптав недопитими 
кинув жаринами серед ропи

дерево-пташе зникатимеш плавнями 
пам’яті в сивім пері не згуби 
хай перегойдує хвилями плавними
місячну скіпку твоєї журби

Марко Винник