дерево-пташе самотній і сутінний
ходиш довкола густої води
поки зірки від вечірні до утрені
зносять ясу мерехтливу тудидерево-пташе мовчиш не запитуєш
хто твою пісню тонку потопив
вольні літа потоптав недопитими
кинув жаринами серед ропидерево-пташе зникатимеш плавнями
пам’яті в сивім пері не згуби
хай перегойдує хвилями плавними
місячну скіпку твоєї журби