Жінка-УКРАЇНКА

Нова осінь

Вечір дихає серпанком прохолоди.
Ніч розгубила зорі на воді.
Казковий сон навшпиньки ходить,
Нашіптуючи сонній щось траві.
Дивись на осінь, відчувай її, торкайся.
Та, чур, не руш! І павутин не рви…
Оце моє теперішніє щастя:
Холодний вечір, осінь, ти…

Даруєш білі троянди

Даруєш білі троянди.
Я люблю їх. А сьогодні не рада.
Невідкритим лишиться вино.
Не зітреться губами помада.
Не торкнеться рукою рука.
Не зустрінеться погляд з зітханням.
Я занадто, коханий, слабка,
Щоб прощати іще раз востаннє.

Соняхи

Любий мій, чи знаєш ти, що соняхи
Мабуть, уміють ворожити?
Інакше як це може бути,
Навчилась тебе не любити.
Любий мій, чи знаєш ти, що небо
Іноді уміє посміхатись?
Інакше як це може бути,
Хотіла у небо з тобою піднятись.
Любий мій, чи знаєш ти, що синицю
Не перетворить ніколи в журавля?
Інакше як це може бути,
Я до сих пір тобі чужа.