Жінка-УКРАЇНКА

Вони в музиці трохи більше, ніж три роки. Однак уже знайшли своїх поціновувачів. Їхні пісні розраховані на підготовленого слухача, який не сприймає примітиву. У них — поєднання музики і доброго тексту. Кожен із виконавців вносить новизну та оригінальність. На сьогодні сталий склад колективу — це його засновниця, бандуристка Олена Коссак та перкусист Тарас Приведа.

Оленка грає на бандурі зі шести років. Була учасницею капели бандуристок «Дзвіночок», з якою об'їздила чи не пів-Європи. Вчителі радили віддати доньку до школи імені Соломії Крушельницької, однак батьки-науковці серйозно не сприйняли перспектив музичного майбутнього доньки. Після закінчення школи Олена опанувала маркетинг і логістику у Львівській політехніці. Тут познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, студентом архітектури. Згодом почала працювати комерційним директором архітектурно-будівельної компанії, яку вони разом заснували. Але і музики не полишала — у студентські роки грала в «Заспіві», згодом створила рок-гурт Fata Morgana, стажувалася у студії звукозапису «Мелос», де створила і записала два альбоми інструментальної асоціативної музики — «Симпозіум» і «НічДень». І загорілася ідеєю створення етногурту. Відтак розпочався пошук музикантів, репертуару, розроблення оригінальної ідеї цілісності поєднання музичних інструментів, пошук манер виконання та співу, відтворення пісень, формування власного музичного образу. Так виникла «Ойкумена».

— Ми граємо на архаїчному українському народному інструменті, який увібрав у себе душу народу іпробуджує тяжіння до коренів. Слухаючи бандуру, люди хочуть говорити і співати українською. Друга складова — це африканський релігійний барабан джамбе. Поєднавши, здавалося б, непоєднуване, ми закликаємо людей шукати свої корені і повертатися до них, зрозуміти, звідки ми є і куди йдемо, — пояснює Олена.

На джамбе грає Тарас Приведа. Прийшов до гурту через рік після його заснування. До того не цікавився музикою. Займався спортом, закінчив Київський національний університет ім. Т.Шевченка за спеціальністю «Видавнича справа іредагування», навчався в аспірантурі. Оленку знав із дитинства. А коли почав працювати в одній організації знею, то якось випадково взяв до рук барабан…

Не боячись експериментів

Спочатку у гурті були два барабани і дві бандури, потім — сопілка, саксофон, тепер пробують додати флейту. Склад «Ойкумени» періодично змінюється, адже дівчата, які приходять до гурту, невдовзі виходять заміж і народжують дітей. Сопілкарка і бек-вокалістка Ірина Салюк після декретної відпустки має намір повернутися до «Ойкумени». А флейтистка Юлія Новікова нещодавно мала з гуртом дебютний виступ. Олена Коссак переконана, що зміни в комбінуванні музичних інструментів — це також розвиток і вдосконалення, що кожна людина повинна відкривати в собі творче начало і розвивати його. Тому двері «Ойкумени» завжди відчинені для творчих людей із цікавими ідеями.

Позаяк тепер є великі можливості в техніці, то одним-двома інструментами можна домогтися багато. Скажімо, вмонтований у бандуру мікрофончик додає їй звучання. Та й музика тяжіє до індивідуалізму. А починали ойкуменівці з того, що декілька сумних народних пісень вдало переробили на веселі. Згодом почали переходити у формат авторської музики. Відтак із етнотечії повільно перетекли в етноджаз. Думку до слухача доносять не лише грою, а й тим, що Тарас пише вірші, а Оленка — музику до них. Загалом у репертуарі «Ойкумени» сьогодні близько півсотні пісень. Це авторські на слова класиків, авторські сучасні, народні в авторському баченні та дитячі. Вони зібрані в два альбоми: «Чи ти мене любиш?» і «День сонцестояння». У найближчій перспективі — ще один, на слова Ліни Костенко.

— Якби мені торік не випало писати музику до вистави про Ліну Костенко, я би ніколи не зважилася на створення пісень на слова класиків, адже це велика відповідальність. Не можна обмежуватися трьома банальними акордами, адже класики сказали стільки глибокого, важливого і філософського, що мусиш стежити, аби примітивною мелодією не зіпсувати текст, — пояснює Олена.

На думку Олени і Тараса, виконавцеві не можна виходити на сцену лише для того, щоб отримувати оплески. Треба доносити до глядача-слухача власну концептуальну думку, проявити сміливість і вести за собою ту частину суспільства, яка тебе сприймає і тобі довіряє.

Вони долучилися до проекту «Казкоманія». Під час Революції гідності зорганізували громадський рух «Автомайдан-допомога». До 200-ліття Тараса Шевченка у прямому ефірі «FM-Галичина» співали «Заповіт» у власній музичній інтерпретації. Ще одну ідею їм не вдалося зреалізувати — запропонувати Петрові Порошенку долучитися до флешмобу прочитання напам'ять «І мертвим, і живим» і приурочити це до його інавгурації. Адже чи не кожен рядок цього Шевченкового твору спонукає нас до певних дій.

«Ойкумена» є учасницею багатьох фестивалів. Коли газета готувалася до друку, гурт вирушив до Києва, на фестиваль «Древо роду». А через два місяці його очікує туристично-культурно-просвітницька поїздка до Франції.

Ірина МАРТИН

http://www.audytoriya.lviv.ua