Жінка-УКРАЇНКА

       12 серпня 2014 року гуманітарний конвой  із 287 "КАМАЗів"
    з 20 тоннами допомоги кожен рушив в напрямку  "Новоросії"
      За повідомленням російських засобів масової інформації
 

Пересварився з усіма –
Тепер живу, як вовк-самітник…
Війні закінчення нема, 
А вже закінчується літо.
 
Гуманітарні вантажі
Ідуть конвоєм із Росії.
Як розуміти це, скажіть?
Невже він з глузду з’їхав – Київ? 
 
Це що ж – братання вже і мир?
Ні зайд нема, ні терористів?
І під конвоєм будем ми 
Гуманітарну їжу їсти? 
 
Це що ж – посписуєм тепер
Все на Майдан: Небесну Сотню,
Тих, хто під обстрілом помер
І ще вмиратиме сьогодні? 
 
Це що ж – виходить все брехня?
Чи знову зрадила нас влада,
Як та штабна офіцерня
В АТО – продажна й безпорадна? 
 
Та поясніть же, врешті-решт,
Що відбувається, їй-право?
Бо навіть він – Червоний Хрест –
Відхрещується від лукавих.
 
Принаймні твердить, що вантаж 
З ним не погоджено до йоти.
А це вже підозріло аж,
Щоб не кусати лікті потім… 
 
Чого хотіли – домоглись:
Нас довкруж пальця обвели знов.
А вже ж волав сепаратист:
"Допоможіть! Бо буде пізно!" 
 
Ну от – підмога! Ще й сповна!
Гіркий поповнюй мартиролог:
Потрібна ворогу війна,
Будь-що її продовжить ворог. 
 
Це й перемир’я довело, 
Що зайди там, щоб убивати.
Допоки не спинити зло,
Добром не скінчиться це, брате! 
 
Гуманітарії, авжеж!
І ти в це віриш, українцю?
Як ні – скажи, чом віддаєш
Ти Україну знов чужинцю? 
 
А не гуманніше спинить
Було б у зашморгу убивцю?
Іде конвой – конвой війни,
Бо цілить в мене – українця. 
 
Не в Україну йде вантаж,
У "Новоросію" – збагни це!
Будь-що нас ділять – це мета
Конвою, як і зайди-вбивці.
 

Іван Левченко, першодрук,
13 серпня 2014 року