Жінка-УКРАЇНКА

Не відлітають янголи у вирій,
А перший іній – тиша їхніх крил.
Не замерзай. Мов чарку, душу вилий
І вибухни, як вимовчаний крик.

Долоня ось – це прихисток для когось
Від марень, передбачень і загроз.
А де той шлях – тремтячий, ніби голос
І де твій крок, тріскучий, як мороз?

А на Різдво, що лине крізь ялини
Згасить небесний снайпер дві свічі,
І ти знайдеш до серця України
Лелеками загублені ключі.

Відгорне вітер хмари, наче хвилі,
І нам пора вертатися у стрій.
Не відлітають янголи у вирій,
Допоки спека на передовій…

 

Сергій Пантюк