Жінка-УКРАЇНКА

Ми зверталися до шановного жіноцтва із запитаннями:

1. Яким був для Вас рік минулий?

2. Що чекаєте від нового, 2014 року?

Ось їх відповіді:

Ірина Кравчук (Ярина Мавка):

…лютий – медитації та дискусії на семінарі «Відповідальне лідерство», Аспен-Україна в м. Партеніт, Крим, купа відкриттів і нових друзів, нові творчі імпульси

…лютий – медитації та дискусії на семінарі «Відповідальне лідерство», Аспен-Україна в м. Партеніт, Крим, купа відкриттів і нових друзів, нові творчі імпульси

…квітень – вийшла монографія на докторську «Оцінювання державної політики в Україні»

…квітень – завдяки конференції Британської асоціації оцінювання побувала в країні-мрії із шкільних підручників англійської – Великій Британії, відчула королівську велич Лондону та енергетику Стоун-Хенджу

…травень – відкрила замки західної України в Камянці-Подільському, Меджибожі, Хотині

…червень – творчий поетично-музично-хореографічний вечір-перфоменс «Дорога в тобі» у місті Луцьку – подарунок рідному місту, яке виколисало мене

….червень – попередній міжкафедральний захист докторської дисертації

…червень – реєстрація рідної громадської організації «Української асоціації оцінювання»

…серпень – Карпати, як завжди зцілюють та дають сили …

…вересень – доня пішла перший раз у перший клас

…вересень – участь в «Літературному андеграунді у супроводі аргентинського танго» на Львівському форумі видавців

…осінь – конференції та семінари з оцінювання програм і політики в Кишиневі, Вашингтоні, Берні, багато мандрівок, вражень, професійних подій

…грудень – перша прозова книжка – «Дорога в тобі. Сни метелика»

…грудень – Євромайдан…революційний літературний марафон в КМДА…відчуття неймовірні, коли вібруєш в тон з революцією

Хоч і багато здобутків, проміжних результатів у різних сферах, подій і мандрівок, розумію, що досягнення головних цілей все ж попереду.

Вдячна долі за усі уроки і труднощі, які були в 2013. Дякую Богу, що життя горіло і вирувало, іноді закручуючи у вир…

Тим часом рідні трохи хвилювали своїм станом здоров’я, тому скільки б не «літала», розумію, що серед усіх справ – маю бачити і чути своїх найближчих людей, які потребують моєї уваги.

2. 2014 рік розпочався фестивалем танго Ремоліно у місті Львові. Коли далеко від щоденних клопотів, танго смакує як кава. П’єш і хочеш ще.

Зустріла старий новий рік в Карпатах на лижах. Зимове небо насипало трохи сніжинок і віршів.

В 2014 чекаю ЗМІН в суспільстві та країни.

Разом із колегами будемо посилювати Українську асоціацію оцінювання. Фундамент майже завершено, треба будувати стіни.

Маю далі терпляче «добивати» захист докторської.

Хотілося б трохи більше вільного часу на рідних, творчість та танці :-)

Думаю, що усе встигну і часу буде досить.

Головне не забувати – ЖИТИ і ЛЮБИТИ ;) 

Світлана Мирвода:

І все ж найяскравіші моменти за 2013 були такі: березень – участь у бізнес-місії «Україна-Польща-Швеція», знайомство з чудовими містами Гданськ і Стокгольм; червень - два концерти у Криму; вересень – нагородження літературно-мистецькою премією імені Дмитра Луценка «Осіннє золото»; жовтень – нові пісні хмельницьких авторів і зйомки Хмельницького телебачення; організований концерт «Грай, бандуро, грай» у Будинку вчителя, листопад - концерт у церкві Благовіщення Богородиці «У променях жіночої душі».

2. Сподіваюсь, 2014 буде також цікавим, бо почався він із поїздки до Словаччини на фестиваль «King Style», де була в журі і почесною гостею, а також накаталась на… лижах! Всім щасливого року Коня!

Любов Відута:

1. Пройшов 2013 рік, пора підсумувати, що вдалося реалізувати. Звісно, не все бажане стало дійсним. Не всі заплановані книжкові проекти побачили світ у 2013 році. Якщо у 2012  вдалося видати вісім книжок, з яких дві – для дорослих читачів, то 2013 був значно скромнішим і подарував всього три книжечки для найменших читачів. Але сприймаю це з подякою, бо почалася співпраця з новим для мене видавництвом. Приніс 2013-й і багато зустрічей з юними читачами. З вдячністю пригадую і творчих бібліотекарів, і вчителів, директорів шкіл, завучів, методистів, завідувачів дитсадків, небайдужих до книжки, до літературного слова, до новинок у дитячій літературі.

Таки завдяки 2013-му знайшов свого читача перший наклад книжечки "Колискові" (вийшла друком у в-ві ЕЛВИК у 2012 році). Приємно, що видавництво КСД вирішило, що ця книжка є успішною і пропонуватиме її читачам у своєму каталозі на 2014 рік. Книжки (а особливо ті, що будуть запропоновані дітям) готуються тривалий час, бо йдеться і про особливу увагу до підбору текстів, про творчу працю художників, зрештою, про особливий видавничий підхід. Є спвіпраця, проекти, які були започатковані у 2013 році, є вдалі проекти (такі як книжка "Працьовита бджілка"), наклад яких закінчився і розглядаються пропозиції щодо друку додаткового накладу.

Особливістю минулого року були зустрічі з дорослими читачами. Побільшало зустрічей, збільшилась кількість читачів. Минулоріч  журнал "Дзвін" опублікував декілька моїх новел, досі з вдячністю приймаю відгуки на них. 

2. Вважаю, потрібно подякувати 2013-му і вкладати працю в нові світлі книжкові проекти, бо книжки, як діти, потребують любові, і, як діти, щиро обдаровують любов'ю.

Ольга Рєпіна:

2013 в минулому…Що далі?

Які  неміцні двері у країні довіри
для тих, 
хто вірить тільки в замки…
(бард Євген Клячкин)

Для мене 2013 рік − це рік, коли я від теоретичної психології (викладання в університеті) перейшла до практичної діяльності: почала працювати з дітьми з особливими потребами − з діагнозом аутизм, ДЦП, інтелектуальна недостатність, епілепсія. За цей рік я надивилася на багато сімейних трагедій і героїзму, і потурання батьків. Я не знаю, що я життєво "проробляю", працюючи з подібними дітьми, але вчуся я багато чому. І перше - дякувати життя за кожен день, який я прожила.

Що для мене є важливим у 2013 році? 2013 рік знаменний для мене тим, що я взяла участь у журі кількох літературних конкурсів, де познайомилася з перспективними молодими особистостями, які не байдужі до нашої країни, її історії, і правильними методами (талантом та позитивною спрямованою активністю) досягають літературних висот вже в молодості. По доброму їм заздрю ​​і бажаю всіляких успіхів, адже так важливо вчасно звернути з второваної доріжки, по якій ведуть, на свою стежку, яка за допомогою працьовитості та креативного підходу поступово перетворюється на широку і цікаву дорогу життя (відверто кажучи, я спершу написала «… і доглянуту дорогу», але цікавість дороги не завжди співпадає із доглянутістю).

В 2013 я діяла за принципом Пікассо: ставай тим, хто ти є. Не грай на чужій сцені у нав’язаній кимось масці, не давай іншим смикати тебе за мотузочки і представляти написані ними ролі, зрозумій своє призначення і роби те, до чого давно готова.

Відверто кажучи, чи було це в моєму житті? Слухала я інших більше, ніж внутрішню себе? Так, це було. Сумно. Але це мій досвід, який став основою вже не однієї розпочатої книги, які, сподіваюся, побачать світ у 2014 році. Адже, як сказав хтось із великих, жоден досвід не стане вашим, поки ви його не відчуєте. Тому 2014 рік для мене − це рік виведення на сцену всіх тих психотипів, які я побачила в житті, пізнаючи свій досвід. Думаю, що не всі з них захочуть афішувати своє справжнє обличчя через призму мистецтва.

Що ж у підсумку? Я не перестала вірити людям, не зняла «рожеві окуляри», які є такими некорисними в пізнанні світу. У мене немає сили сором'язливості власної думки, я вільно йду в майбутнє, не картаючи і не соромлячись минулого, а тільки лише витягуючи з нього уроки. І кажу: минуле − ти пройшло, і до побачення!

Вікторія Тимошенко:

1. 2013 рік був творчий та яскраво-емоційний. Я отримала звання народного майстра, чим дуже пишаюсь. 5 грудня Комітет ЮНЕСКО на сессії в Баку присвоїв статус нематеріальної культурної спадщини Петриковському розпису.

Петриківка стала першим народним мистецтвом від України, яке отримало такий високий статус. У Баку також проходила виставка, в якій були представлені 10 моїх робіт.

14 грудня в рамках свята з нагоди Юнеско голова Обласної ради Дніпропетровської області Євген Удод нагородив мене почесною грамотою за вагомий внесок у розвиток національної культури.

2. Я дуже задоволена 2013 роком і маю надію що 2014 рік буде не менш плідним в творчому плані. А найголовніше, що моя сім'я —чоловік Олександр та донечка Анна мене підтримують та надихають.

Олена Гопчук:

В минулому році я зростала професійно, атестувалась на лікарську категорію, відвідала ряд цікавих конференцій та тренінгів. Найбільш запам'ятався мені конгрес міжнародної асоціації ендокринологів в красивому місті Копентгаген (Данія) наприкінці квітня 2013, також приєні спогади залишила участь у робочій групі Европейського патентного відомства в Женеві в лютому. Несподіваною і цікавою для мене стала участь у Тренензі для тренерів, який проводився в форматі передачі досвіду українським викладачам групою тренерів Королівського британського коледжу з акушерства та гінекології (Києв, квітень), а також робота в якості тренера в проведенні аналогічного, адаптованого для тренерів перенатальних симуляційних центрів України, тренінгу.

Рік був насичений приємними зустрічами, подорожами, самовдосконаленням та розширенням  світогляду. Я писала свої улюблені поезії, прозаїчні нариси, радувала очі живописом та гріла душу спілкуванням із близькими та друзями.
Кінець року видався напруженим для нашого Українського суспільства. Проте, важкі часи об єднали  людей і зустріч нового року разом із сотнями тисяч людей в центрі  мого міста дала сподівання на переможну силу віри і прагнення до найкращого.

2. Від 2014 чекаю, перш за все Миру і перемоги прогресивного світогляду на закорумпованою заскорузлою реальністю. Вважаю, що мирні ріження і здоровий глузд як ніколи нам зараз потрібні, суспільству і кожному українцю.

Сподівась на демократичні рішення і прогресивні вчинки всього суспільства. Сподіваюсь, що "перезавантаження" в суспільстві продовжить давати приємні паростки національним усвідомленням і турботою за свою культуру і традиції.

Особисто, чекаю на цікаві зустрічі, нові подорожі і враження від життя. Прагну подальшого розвитку як у медичній спеціальності так і особистістно. Як лікар, що займається репродуктивним здоров'ям буду прагнути реалізації намічених на 2014 планів в аспекті покращення здоров'я подружніх пар і демографічних показників. Чекаю ще, що рік буде гарним для моїх рідних і друзів, здійсняться мрії та реалізуються плани, а особисто як жінка чекаю справжнього кохання і жіночого щастя, чого і бажаю нашим чарівним жінкам.

Марія Дзюба:

1. Минулий 2013 рік був для мене багатогранним. Доводилося багато працювати творчо і фізично, були розчарування і зачарування, злети і падіння настрою, мрій і сподівань. Доброю подією став підписаний контракт зі Львівським видавництвом "Апріорі", яким керує дуже цікава творча особистість - Юрій Николишин. Тут у світ виходитимуть мої попередні і нові твори. Ще однією колосальною радістю для мене став Євомайдан. Цей малоочікуваний народний здвиг за власну гідність викликає гордість за наш народ. Це своєрідна реабілітація народної гідності, бо обрати собі в президенти зека і злодія - найгірше, що можна було допустити. Тепер, як бачимо, пожинаються плоди страшні, заразні, криваві і кінця їм не видно. Надто потужний капітал зосереджено в нечестивих руках, і Рассєя-матушка не дрімає, і Європі-Америці приємні вливання в їхню економіку награбованого нашими олігархами, тому й із санкціями не квапиться... Отаке.

2. Від 2014 року чекаю традиційного здоров'я, щастя, радості, одухотворення як для себе так для своїх рідних близьких, друзів, прихильників, так і для всього українського народу. Бо в усіх нас разом незавидне становище. Але стійкість, почуття гідності, патріотизму і, врешті-решт, інстинкту самозбереження - це те, що може вивести усіх нас бідних і багатих, щирих і не дуже, романтиків і реалістів на шлях гідний ЛЮДИНИ і ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ. Геть байдужість і все буде добре. В цьому я більш ніж переконана. Хай НАШ КОНИК 2014-го буде підкований на всі чотири підкови щастя!

Ольга Кай:

Також цього року в мене вийшли дві книги, причому одну з них я готувала без посередництва видавництва, і досвідом, отриманим під час роботи над цим проектом, готова ділитися. 

Ще мені пощастило цього року подорожувати і побачити багато нових та цікавих місць.

Тож, підсумовуючи, можу назвати 2013-й роком досвіду та вражень.

2. Гадаю, що цього року справ буде не менше, аніж попереднього. Як завжди, хочеться нових проектів, нових цікавих ідей та вражень. Наперед планувати або очікувати чогось конкретного важко, але, як завжди, сподіватимусь на найкраще.

Оксана Маковець:

Пережили ми, слава Богу, 2013-й !

Хоча не вірю забобонам, але передодні минулого року були тривожними, навіть трагічними. Не хочеться згадувати погане, ті події, що сталися у США, в країні де тепер проживаю, підсвідомо пояснювались "нефортунним"тринадцятим числом. Згадаю лише загибель школярів початкової школи, від рук маніакально хворого, в тихому містечку одного з Північних Штатів, небувалої руйнівної сили тропічний шторм, що пронісся над Західним побережжям Атлантичного океану й розрушив вщент мільйони будівель, не оминувши й людські жертви, зачепивши навіть околиці Ню Йорку та Ню Джерзі...

Але, 2013 рік незагубився, а всетаки прийшов на планету Земля, і всі ми зустріли його як і належить, опівночі, 31 грудня. Зустріла його і я, вдома, разом із чоловіком Юрієм, піднявши келихи шампанського з побажаннями гарного року та впевненістю, що він буде для нас добрим. Незнаю чому, може завдяки саме такій моїй непохитній вірі та надії на краще, 2013-й хоча й погодя, для мене почав "стушовувати" свою агресію. Перш за все, нове лікування мойого чоловіка, який переносить страшну хворобу, позначилось позитивними наслідками. Минула зима видалась також теплою, хоча  на початку березня нас порадував  надзвичайно казковий снігопад, і я встигла зафіксувати його серією фотографій. 

Саме з початком весни 2013 року,я отримала вістку від  Режисера Українського Телеканалу "Культура" - Жанни Іванівни Бебешко, що почалась монтажна праця над телефільмом "Поетеса Оксана Маковець", який в скорім часі двічі продемонструвався по телебаченні. А в квітні місяці, на мій день народження, Жанна Іванівна привезла особисто цей фільм, поряд з іншими своїми режисерськими знахідками, до США, отримавши низку хороших відгуків як на фільми, так і на мою літературну творчість. Потім приїхала до нас в гості моя сестра Галина, з Львівщини, і ми провели разом незабутній тиждень спогадів та екскурсій по тутешній історичній Йорктавнській околиці. Звичайно, ні на день я не переставала працювати над своїм літературним і поетичним "кредо", яке скоро стане новою збіркою. В тому числі, я мала щасливу нагоду попрацювати в складі Жури Всеукраїнського Літературного Конкурсу імені Олександри Девіль, що принесло мені не лише завантаженість вечорів, але й величезну гордість за наше майбутне у Літературі, підкреслюю - саме з великої літери,  Української, яка достойна зайняти чільне місце поряд із світовою класикою. Завдяки праці в згаданім Конкурсі, яка проходила посередництвом інтернету, вперше для мене, випала нагода  працювати й  спілкуватися з надзвичайною Людиною і Письменницею - Еліною Заржицькою, особливо зворушили її твори для підростаючого покоління, що передала мені їх Автор електронною поштою, які здатні виховувати правильно молодь (а не ті, котрих нам навязують). І знову - серце тепліє за відданих працівників на ниві нашого рідного, українського, Вітчизняного! Тут же і сайт "Жінка-Українка", який створили шановні Тетяна і Юрій Пероганичі, і "Книгобачення", де опублікована критична стаття Ольги Рєпіної на мою збірку "Вірші особливого літа",яку можна прочитати в "Книгобаченні" під досить інтригуючою назвою - "Арт-терапевтичний сеанс з поезією Оксани Маковець". У вересні минулого року я отримала вістку з міста Турка, від моєї землячки, літературознавця - пані Віри Бончук, яка поздоровила мене з перемогою в ХУІІ літературно-етнографічному конкурсі ім. Мирона Утриска, а згодом отримала поштою Диплом Лавреата цього конкурсу й Літературний Альманах "З вершин і низин", до якого ввійшли і мої твори. За всі ці події, співпрацю і знайомства дякую Богові та завдячую  невтомним Берегиням - пані Еліні Заржицькій і пані Вірі Бончук, адже незважаючи на професійну зайнятість, вони для кожного знаходять хвилину уваги. Спасибі їм велике за це, бо праця така - ой як потрібна, і не лише для українок, але й для України теперішньої і майбутньої !       

Ще хочеться мені згадати нашу з Юрієм подорож в гості до сина Віталія, який переселився на Південь США, й тепер живе у місті Гюстон. Це теж відношу до важливих подій минулого року. Окрім захоплюючої подорожі довжиною понад дві тисячі кілометрів, яку розділила з нами давня подруга-киянка Людмила Гавриленко, я мала нагоду побувати в Українській громаді Гюстону, яка базується коло церкви Покрови. Там ми з чоловіком познайомились із моїми земляками, колишніми киянами - родиною  Олександра і Тетяни Литвинчук. Вони ласкаво запросили нас в гості до свого дому, в якому всюди відчутні руки українки-господині. Незабутні враження від теплоти сердець, що притаманне українцям, від справжньої української домівки, їхньої гостинності. В Українському Культурному Домі, що коло нашої церкви в Гюстоні, відбулася моя літературна зустріч, яка подарувала мені нових друзів і наснагу на подальшу творчість.  Адже серед слухачів мого поетичного слова були такі, що не розмовляють рідною мовою, бо вже українці третього а то й четвертого покоління, від перших еміграцій до США, та я зустріла їх погляди, побачила сльози на їхніх очах. А потім ці люди підходили до мене й дякуючи, признавались, що інтуїтивно мене розуміли, хоч давно не спілкуються українською, та їм допомагала розуміти українську мову якась, мабуть, генна пам'ять. Ось що здатне творито слово, яке йде від щирого серця до споріднених тобі сердець…

Пам'ятний місяць листопад 2013 року ввійде в Історію Визвольних змагань України - Новим Майданом, запам'ятається тривогою і невинними жертвами...  З настанням Нового, 2014 року ця Боротьба продовжується, бо нова генерація українців усвідомлює ситуацію, що панує в Україні. Молодь прагне жити в цивілізованих умовах і знає, як це здійснити. Моя особиста лепта до цієї святої ідеї - цикл віршів, присвячений Листопадовим Подіям, які друкувались на сайті "Жінка-Українка", де надіюся і в Новому, 2014-му році активно співпрацювати, в товаристві Берегинь - талановитих Українок.

І, звичайно, зичу всім міцного здоров'я, бо це те, що нам найнеобхідніше й чим найбільше нехтуємо. Нехай збуваються всі задуми і мрії. Нехай нестане ніяких кордонів між країнами на всій нашій планеті, та Мир і Злагода запанують по всій Землі !!!

Слава Богу, минулий 2013 рік, з "нефотрунним" числом  минув, вступивши місце доброму й обнадійливому 2014-му, фортунному. Щасти нам!

Людмила Яцура:

1. 

А рік пройшов… не просто. Пролетів!
Спочатку сніжно-зимно завертів…
Казкові краєвиди… степ ві сні…
Снігуроньки-берізки у дворі…
В льодяні іграшки смереку одягали,
А нас з святами щиро всі вітали.
Родина разом – щастя так багато
Дзвінкоголоса щедра і завзята.
Сини – орли! Їх половинки – наші доньки,
А внучечка  це – сонечко в долоньках.

Традиції в родини є: з святами в радості вітати,
Частенько в гості приїжджати, коріння роду пам’ятати,
Вдихати цей безмежжя край,
В садку збирати урожай,
Поговорити вечорами, коли багаття тріскотить
І загадати ще бажання як зірка падає, летить.
А зорі видно…і Чумацький шлях
Світ пізнання такий живий в очах..
Красу побачити у всьому,
То ж починаймо із малого…

Тепло весни… земля-криниця…
І розквіта і чепуриться
О! як пишаюсь я оцим!..
Це вище всіх найкращих слів!
Які ж ви гарні межівчанки,
Коли встаєте спозаранку,
Коли ви вмієте співати,
І душу щедро відкривати,
Ще вишивати… ще кохати…
І родом вміти дорожити
І просто жити… просто жити.

Моя земля, як м’ята-рута
Жива і Богом не забута,
Від неї тут така йде сила,
Найбільше тут поетів і письменників зростила.
Та це поки слова загальні,
А кожен місяць я в вітальні,
Що краєзнавчою зоветься,
Душа-Зоряна, світле серце.
Мої посвяти людям милим,
Дорогам, що мене зростили,
Мої посвяти Україні
Й перлині степу – Межівщині.
А рік і справді кожен –  плідний,
Сказати слово вчасно рідне,
Ще дітям петриківські майстер-класи,
Як бачите, на все хватило часу.

Колись давала клятву Гіппократа –
Допомагати завжди людям рада,
Ще написала методичну книжку
З масажу дітям, ілюстровану, у віршах,

Ще освітянські поетичні перемоги,
В пригодах мандри… Мчать дороги,
Несуться з вітром, з часом мрії
Вже й Новий рік! Родиною зустріли,
Я вдячна Богу! Крок за кроком
Дарунком був мені або уроком,

Що недарма живу я в світі цьому,
Що пізнаю його із щирою любов’ю.
Тепло я людям вмію дарувати,
В собі ще Бога пізнавати.

2.

А мрії? Як же без них жити,
Надіятись, плекати і творити?
Уміти слухати, ще –  вміти донести!!!
Не випадкові зустрічі і друзі
В спіралі нашого життя, у нашім крузі…
Який наш шлях? Тернистий… до зірок!
Всьому свій час, година і свій строк.

Тож хочу, щоб Земля була у мирі,
Щоб діти всі – в родинах і щасливі,
Щоб люди вміли вірити й радіти
І промінь світлий в своїх душах відродити!    

6.01.2014

Еліна Заржицька:

Так, працювала у складі Оргкомітету та журі Всеукраїнської премії ім. О. Кравченко (Девіль) та Всеукраїнського конкурсу «Літературна надія Дніпра – 2013». І дуже пишаюся, що ми відкрили нові імена, оскільки після цього видавництва звернули увагу на молодих письменників. Особливо вразив науково-фантастичний роман «Цепелін до Києва» Ігоря Сіліври (м. Чернівці), написаний у цікавому жанрі – стімпанк. У цьому ж році роман вийшов друком в одному солідному українському видавництві.

На обласному рівні так само працювала з роботами молодих авторів – підводилися підсумки обласного літературного конкурсу «Молода муза». До речі, вийшов друком збірник «Небесна сюїта» минулорічних переможців і фіналістів. Для нього написала передмову.

Спробувала сили як укладач збірника – екологічної читанки для дітей молодшого та середнього шкільного віку «Наш кращий друг – природа», якого є й співавтором.

Якщо на початку року одна з моїх казок – «Розіллється медом Літо» – увійшла до Антології сучасної новелістики та лірики України (Канів, «Склянка часу»), то наприкінці 2013 отримала вагомий подарунок від чудового видавництва «Твердиня» (Луцьк). І тепер, як автор, пишаюсь книгою «Великий Луг над Дніпром: казки і легенди».

Але найяскравішими подіями вважаю знайомство з прекрасними, розумними, доброзичливими людьми – письменниками з різних куточків України. Так, я потоваришувала зі Світланою Талан (Сєвєродонецьк), Оксаною Маковець (США), Валентином Бердтом (Харків), Тимуром Литовченко (Київ), творчим подружжям – Тетяною та Юрієм Пероганичами (Київ)… Список, звичайно, можна і продовжити :)

Дуже вдячна пані Тетяні та пану Юрію за їх піклування про людей мистецтва. Не тільки письменників, але й художників, музикантів. композиторів. Яка то добра справа – підтримка, дбайливе ставлення і поширення інформації на сторінках сайту «Жінка-УКРАЇНКА».

2. Про плани говорити не цікаво, оскільки є одна, поки нездійсненна, мрія. Справа у тому, що мої документи на теперішній час знаходяться на розгляді у Національній Спілці письменників України. Тож у 2014 році маю сподівання на прийняття позитивного рішення і Президією, і загальними зборами письменницького товариства…

Наталія Дев'ятко:

2. Оскільки у науці крок зроблено, то у 2014-му збираюся займатися творчістю і громадськими проектами. Вже є кілька пропозицій.

Також хочу закінчити новий роман. Думаю, що буде видано кілька книг. До деяких вже є перші ілюстрації.

Як і попередній, рік обіцяє бути насиченим.

Руслана Кореновська-Марич:

1. 2013 рік був плідний в моїй творчості: участь в Міжнародних та Інтернаціональних Мистецьких Виставках  додав мені сили і натхнення творити у царстві – ПОЕЗІЇ, в країні – ПИСЬМЕННИЦТВА, в храмі – ПСИХОЛОГІЇ  і в галереї ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ, що я і робитиму в 2014 році.

2. Поезії народжуються щодня, книга «НА ТЕРЕЗАХ ЖИТТЯ» ось-ось вийде з видавництва, психологічну допомогу надаю в рубриці «ДОВІРА» на сайті «СТОЖАРИ» і картини  мої подорожують по галереях України, Росії, Швейцарії, Італії, Канади і Америки… що ще треба для повноцінної гармонії ЖИТТЯ… ))

Анна Школьнікова:

1. Рік був дуже важким і плідним. Постійні гастролі, багато роботи творчої, наукової.

2. В новому 2014 році чекаємо гарних подій в нашій державі, а також для себе і моєї родини хочу побажати здоров"я, успіхів, сили втілити  в реальність все те що планувалось заздалегідь, ну і побажати в свій рік Коня - до речі це мій рік, спокою у всіх напрямках життя, а також хоч трошки відпочинку.

Світлана Талан:

Я вперше була в авторському турі по містах України. Надовго запам’ятаю стриманих читачів Дніпропетровська, щирих і відкритих полтавчан, допитливих харків’ян та рідних луганчан. 
Коли писала роман «Мої любі зрадники», то могла лише мріти побувати у місцях, описаних у цьому творі. Минулого року мрія втілилася в життя.

Дякуючи пані Любі Хомчак, яка запросила мене на Книжкову толоку у сучасне проєвропейське охайне і тихе м. Стрий Львівської області, я побачила величні сивочолі Карпати. Це була моя перша зустріч із людьми Західної України. Вона незабутня! З поїздки я зробила для себе такі висновки: 1) там живуть люди, які є справжніми патріотами; вони віруючі і їх віра щира; дуже гостинні, культурні, доброзичливі та працьовиті. І взагалі, вони неймовірні! Нам, жителям сходу, є чого у них навчитися. Для мене було дивним те, що з потяга посеред ночі мене зустріли незнайомі люди (Тарас Лісевич та Володимир Шовкошитний, спасибі їм!), те, що у чужому місті навіть вночі мені не було страшно ходити вулицями, навіть бачити чемних водіїв, навіть не помітити ввечері п’яні компанії молоді. Було дивне відчуття, коли ти ніби на чужині, але тобі там комфортно. В перший день перебування мені навіть здалося, що я виїхала за кордон, кудись у невеличке сучасне європейське місто. Впевнена в тому, що якби постукала у двері будь-якого сільського будинку, мені б одразу ж відкрили.

Чомусь згадалося, як одного разу їхали з сином із Сумської області і зламалася наша автівка. Був ранок. Нам конче була потрібна вода, а у тому селі на Харківщині на вулицях не було колодязів, бо був централізований водогін, тому довелося стукати у двори. Ми обійшли все село – ніхто не відчинив, тому знайшли калюжу і набрали води. 

Також була дуже здивована тим, що із моєю творчістю читачі більш знайомі, ніж на рідній Луганщині.
Минулий рік порадував новими творчими перемогами. Це і друге місце у місцевому першому літературному конкурсі «Мистецтво слова» за роман «Зорі, що купаються у річці», і грамота за роман «Мої любі зрадники» у Всеукраїнській літературній премії імені Олександри Кравченко (Девіль), і грамота за небайдужість, гуманізм, добро учасника четвертого Всеукраїнського конкурсу, присвяченого пам’яті лікаря-письменника Юрія Єненка «Борітеся-поборете» за роман «Коли ти поруч».

А ще була нова та цікава робота у складі журі Першого Всеукраїнського літературного конкурсу для молоді ім. Олександри Девіль (Кравченко) та конкурсу «Літературна надія Дніпра».

І звичайно ж, довелося багато попрацювати над написанням нового роману. 

Роблю підсумок: рік був плідний і дуже насичений подіями, а кінець року порадував виходом ще однієї моєї книги «Помилка» (видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля»). Була мрія, щоб мої книги розійшлися не менш ніж 100 тисячним загальним накладом – і вона здійснилася.

2. Чекаю від 2014 року виходу у світ нових книжок та втілення у життя своїх  задумів. Взагалі, бажань багато, плани великі, але чи здійсниться все задумане? Поживемо – побачимо.

Оксана Радушинська:

2. …Отож, логічно – чого чекаю від нового року? Щоб вдалося реалізувати те, що вже чекає свого часу; щоб не бракувало ідей та планів; щоб не втратити те, чим дорожу і не зазіхнути на те, що призначено не мені. Чекаю від цього року наук і подарунків під ялиночку вже прийдешнього, 2015-го.

Надія Марчук:

1. Минулий рік приніс мені велике щастя - вперше поставили мою п"єсу про голодомор "Калина та песиголовці". Це для мене велика радість… Дуже вдячна театру "Гомін" (Чикаго), режисеру Василю Митничуку, який взявся за цю складну постановку й зробив усе так майстерно, що виставу аж двічі повторювали на прохання глядачів…

2. Від наступного року очікую, мабуть, як і всі люди, всього найкращого. Можливо, вдасться видати мою дитячу повість "Дзвінка та Данилко", якщо назбираю достатньо коштів, це наразі моя найперша мрія.

Читачам вашого сайту бажаю здійснення їхніх мрій! :) 

Світлана Патра: 

2. Від 2014 року я чекаю, що він буде як мінімум не гіршим, ніж минулий 2013. Та це - як мінімум. А я ж побажаю і собі, і всім добрим людям, що мене оточують, радості від кожного дня, міцного здоров'я, впевненого поступу в професії, лише хороших людей поруч.

Хочеться, щоб у 2014 році людське щастя залежало перш за все від самої людини, а не від оточуючої її обстановки - економічної, політичної тощо. Адже ми – ковалі свого щастя.

Віра Марущак:

2. 2014 рік для мене буде ювілейним. Хочу поділитися зі своїми читачами збіркою оповідань та збіркою казок. Рукописи уже є, але немає спонсорів, які могли б вкласти кошти у наших дітей.Хочу якомога більше зробити для підростаючого покоління. 

Любов Сердунич:

1. Для мене минулий рік був не лише не найкращим, а й одним із найважчих. Можливо, і мала вплив 13-ка у порядковому числі, проте основне – це  наша спільна біда: що свавілля т. зв. «влади», а насправді – злочинного режиму, перейшли всі межі, але, гадаю, ці труднощі відчули всі в Україні. Тож вони не відійшли в минуле, як відійшов рік, а залишилися з нами. А отже, потрібно разом виборювати наші права! І тому 2013 рік я завершила на Майдані у столиці України.

2. Ми всі повинні брати якнайактивнішу участь у дальших діях НАРОДНОЇ опозиції, аби наші очікування на кращі зміни сПРАВдились, а в Україні запанувало ПРАВО і сПРАВедливість. На те і сподіваюся, цього й очікуємо ми всі. Слава Україні! Героям – слава!

З повагою до всіх вас, повсталі і прозрілі українці

Лідія Купчик:

Вийшла у світ моя доволі ґрунтовна книга "Дороговкази для українців", де вміщено нариси про найвеличніші, на мою думку, постаті українців, та невеличкі книжечки про знайомих героїчних жінок Ярославу Заневчик, Надію Мудру та Ольгу Гладун. Це з когорти тих, з якими я працювала в Лізі Українських Жінок і перед якими низько схиляю голову.

На жаль, прийшлося пережити і втрати таких достойних особистостей, відійшли до Господа наші лужанки Богдана Пилипчук, Надія Мудра й Ольга Бузак. Сумую за ними, стараюся працювати так, щоб вони із небес одобрили мене. Чи таке можливе – не знаю, але так хочеться…

Вдалося здійснити трохи радіопередч, опублікувати  в часописах досить статей. Стараюся нести співгромадянам позитивні відомості й приклади.

Минулий рік був ювілейним роком, 1025 літ минуло з того часу, як князь Володимир Великий охрестив Русь-Україну і проголосив християнство державною релігією. Немало задуми це в мене викликало, і я видала невеличку книжечку "Під знаком Хреста" зі своїми роздумами-сентенціями. Хочеться, щоб усі ми разом задумалися над тим, які ми є і до чого повинні стреміти… Як діяти, щоб мати кращу долю?..

Приємно втішило, що про кращу долю думають широкі верстви українців, із зачудуванням спостерігаю за Євромайданом у Києві, де немало часу провів мій син, бувала на львівському Майдані, долучаюся до спільних молитов за здійснення мрій українців про справедливу й достойну Державу із чесною владою.

Ще минулий рік приніс мені багато нових гарних знайомств, одне з яких - портал «Жінка–УКРАЇНКА» та Юрій і Тетяна Пероганичі. Дякую долі за це знайомство!

2.  Що чекаю від нового, 2014 року?  Насамперед – мудрих рішень і дій від політиків та активності й свідомості всіх українців. При тому дуже сподіваюся, що навчимося ми бути одностайними, вміти чути один одного, любити один одного.

І дуже сподіваюся на Божу поміч у цьому та закликаю всіх, кого лиш можу, звернутися до Господа, повірити в Нього та Його допомогу.

А ще прагну поширити, донести до людей доброї волі гасло "Хочеш змінити світ – почни із себе".

Таміла Гринюк:

Особисто для мене рік 2013 вирізнявся великою кількістю приємних подій, руху в творчому плані, зустрічами з багатьма цікавими новими людьми та своїми близькими друзями, яких ну дуже давно не бачила.

Він був плідним і насиченим.

2. Знаю, 2014 буде нелегким. Але все в наших руках і все залижить від активності людей. Багато намічено планів, подій, зустрічей. Чекаю, що існуюча влада згине з політичної арени. Чекаю розвитку і змін на краще в нашій державі.

Олена Швець-Васіна:

1. Минулий рік був для мене знаменним: я стала лауреатом першого в Україні міжнародного Фестивалю літературних альманахів «Рідкісна птаха», зорганізованому Дніпропетровською обласною організацією Конгресу літераторів України у Дніпропетровську в жовтні 2013, за музику до пісні «Амазонка Дніпра» на вірші незабутньої Олександри Кравченко (Девіль) та отримала приз глядацьких симпатій за музику і виконання своїх пісень.

Окрім цього саме в 2013 я стала одним з авторів книги для дітей «Нашим сонечкам від двух до…» (Дніпропетровськ, 2013) та одним з авторів аудіокниги «Екологічна читанка «Наш кращий друг – природа» (Дніпропетровськ, 2013).
 
2. В Новому 2014 році вийдуть збірник «Рідкісна птаха» за підсумками міжнародного Фестивалю літературних альманахів «Рідкісна птаха – 2013» та міжнародний літературний альманах «Форум», автором та членом редколегії яких я є.

Крім цього, нових творів чекають щорічні обласні літературно-музичні конкурси «Натхненний дует Придніпров'я», «Виконується вперше» та інші.