Жінка-УКРАЇНКА

Україну, як і будь-яку батьківщину, треба любити не словом, а ділом. Лише власні старання та справи дозволяють людині носити горде ім’я  - українець.

Я за фахом етномузиколог. Моя професія пов’язана з музичним фольклором. І всі студентськи роки, разом із гуртом «Божичі»,у якому я співаю вже 15 років, ми займалися тим, що збирали по всій Україні залишки народної співочої та танцювальної культури. А потім відтворювали максимально близько ці рідкісні та унікальні пісенні зразки, аби зберегти їх для нащадків.

Сьогодні мало хто усвідомлює, наскільки багата наша країна на пісні..І не лише ті, що лунають із радіоприймачів. Але вони із шаленою швидкістю зникають. Ми з «Божичами» створили цілу соціальну програму «Відчуй голос предків» по збереженню традиційної пісенної спадщини. І у метро розмістили свої плакати із закликом до кожного свідомого українця записати хоча б на мобільні телефони свою бабусю, чи дідуся, які мешкають в селі.

Фольклористи та фахівці не можуть встигнути охопити усе, аби зібрати ті раритети, які ще пам’ятають їхні носії. Тому і я звертаюсь до кожного, хто вважає себе українцем, поцікавитись, що пам’ятають його рідні. Як колись проводили весілля, яким було справжнє українське Різдво. Тільки так ми можемо зберегти нащу культуру, наші традиції, як найцінніший скарб, який в нас є.