Жінка-УКРАЇНКА

На восьмому, навпроти у вікні,
Герань червона всі̀ялась квітками…
Дитинство вмить згадалося мені:
Колись така цвіла в моєї мами.
 
Та я тоді, заба̀гливе дівча,
Не переймалась «вогником» герані,
Котрий мене і проводжав, й стрічав
У по̀ру пізню і в години ранні…
 
Спливали дні, рокѝ… За гранню – грань…
Я зрозуміла згодом лиш, потому,
Що та червона мамина герань –
Незгаслий вогник ба̀тьківського дому…

Надія Бойко