Жінка-УКРАЇНКА

Весь зимовий цикл Різдв'яних і Новорічних Свят, вже багато років,  ознаменовує мелодія українського «Щедрика», створена Миколою Леонтовичом, ім'я якого в ці січневі дні важливо знову пом'янути, і помолитися за упокій його праведної душі.

Вчений, композитор і священник, Микола Дмитрович Леонтович, загинув від рук НКВД в 44-річному віці. Його звіряче закатували в двадцяті роки нелюди, при радянському режимі, предки теперішнього путлера.  Саме 21 січня 1921 року, після  так шанованих Композитором Різдв'яних Свят, знайшли його друзі смертельно замученим в Київській квартирі.

Але, таки безсмертний в своїй музиці Микола Леонтович! Божого Дару композитор, отримавши вищу освіту в Духовній Семінарії, багато працював над церковними творами, деякий час був священником. Згодом, інший визначний українець - композитор Микола Лисенко, запросив М. Леонтовича до співпраці в своїй Вищій Музичній Школі, що було високим визнанням його таланту, й Микола Дмитрович переїхав до Києва. Науковий дослідник і музикознавець, Микола Леонтович, захоплювався українською народною піснею, любив український фольклор, тому їздив по всій Україні, збираючи і впорядковуючи народні пісні та мелодії, досліджуючи їх, та творячи свої музикальні обробки на їх основі. Так, серед низки інших, віднайдених і впорядкованих композитором народних пісень і мелодій, виникла унікальна мелодія «Щедрика», яку продовжують оранджувати досі по всьому світові сучасні музикознавці. Та основа цієї геніальної музики М.Леонтовича, завжди залишається незмінною - його неповторна мелодика, яка підкреслює красу й духовність українського епосу і стан душі самого українського композитора, його унікальність.

Мабуть, достеменно точно перекласти одним словом значення слова "щедрик", на іншу мову - не легко. Це суто українське слово, зміст якого заглиблений аж в древню добу старих дохристиянських вірувань наших предків. В цьому слові таїться, на мій погляд, якийсь навіть сакральний зміст.  

В нас, на Львівщині, де я народилась і виросла, колядували на Святвечір, прославляючи Народження Бога,Ісуса Христа, а щедрували - на Щедрий Вечір та на Старий Новий Рік, бажаючи людям достатку, добра і щастя, тобто - щедрості у всьому. Ці пісні-віншування називаються щедрівками. Їх співають засівальники або щедрівники, коли приходять до господаря, прославляючи всю родину, оселю й господарство, посіваючи хату зерном пшениці, жита й інших злакових культур. Зичать: здоров'я господарям і їх родичам, рясних і щедрих урожаїв на полі й в городі, здорового, тобто щедрого, приплоду худоби, аби добре продати товар, чим укріпити добробут всієї родини. А  також - щедрування означає, що скоро стрічатимем весну, зимові свята закінчилися та пора готуватися до наступних, весняних робіт в полі, щоб зібрати добрий урожай в Новому році.

Оце все й означає українське щедрування, про це співається словами нашого «Щедрика» в обряді щедрувань, яке живе з давніх-давен та нероздільно злилося з Християнськими традиційними святкуваннями зимових свят в Україні. Наше завдання їх зберегти й передати наступнім поколінням,  і ознайомлювати інших людей з глибокими за змістом й щедрими добротою (як і наш народ) українськими звичаями.    
А прихід Нового Року й Різдва таки по всьому світі, впродовж століття, ознаменовує безсмертний "Щедрик", увіковічнивши ім'я ще одного Великого українця - композитора Миколи Дмитровича Леонтовича, та прославляючи Україну.

Оксана Маковець, НСПУ.
Сіфорд, Вірджінія.