Жінка-УКРАЇНКА

Серце болить неспинно – наче то рана:
знову дивлюсь новини з телеекрана.
Хоч зареклась вмикати, та не витримую…
Доки ж катам знущатись над Україною?!

Скільки сьогодні вбито, скільки поранено,
скільки сльозами обмито маминими…
Скільки в бою запеклім в лютій тій зоні,
скільки в земному пеклі – в дикім полоні…

Злість розповзається світом, Боже – ти знаєш! –
гинуть найкращі діти нашого краю.
Щось незбагненне коїться. Середньовіччя!
Тільки змінилася зброя, та не обличчя:

ті «імператори», а чи ці – діють так само.
Прикро збиваються на манівці наші «гетьмани».
Діти малюють прапор жовто-блакитний…
Змилуйся, Божая Матір – дай їм розквітнуть!

Дай матерям утіху, дітям – щасливу долю,
мир Україні тихий, правду і волю.
Прошу, щоб хлопці вижили, ми їх діждалися.
Щоб вороги всі згинули і не верталися.

Прошу для влади праведності, честі у дії і слові.
Всім українцям – гідності, віри, надії, любові.
Зайд проросійських – вигнати. Зрадників – покарати.
Господи, дай сили вистояти! І подолати.

Світлана Макаревська
24.01.2015 р.