Жінка-УКРАЇНКА

Свято кохання!  Кожен з нас чекає його – світлого, доброго, загадкового… Вулиці Києва, попри нелегке становище  в країні, сяють квітами, ніжними усмішками закоханих,подарунками, освідченнями… Любов вічна, у всі часи.

  Я теж іду у яскравому натовпі київських вулиць, мчу на Севастопольську площу, у культурно-просвітницький центр «Новосвіт», на творчий вечір композитора, піаністки, поетеси, лауреата міжнародних конкурсів  Олесі Сінчук.  На вулиці поблизу центру «Новосвіт»  згуртувалися  люди, а коридор та сходи будівлі вщент переповнені глядачами, які чекають на  святкове дійство.

 І ось – відчиняються двері до зали!  Тендітна молода жінка з гітарою в руках вітає усіх, бажає злагоди і миру. І линуть слова великої любові до України, бажання захистити її, обійняти своєю люблячою душею. Олеся співає про кохання, яке підносить до небес і допомагає жити на землі. Глядачі поринають  у прадавні часи, коли сонце називали Ра, коли  «доня Ладина несла злагоду й мрію всіх віків…». Поетеса згадує квіти соняшника, як сонячних вісників на Землі, а Землю називає осяйним заповідником   усього Всесвіту.

Співачка вільно володіє чеською та польською мовами, презентуючи неповторні чеські народні пісні та авторські твори на слова відомої польської майстрині слова Марії Конопницької.  У кожному слові поетеси і композитора – віра  в добро, в найвищі ідеали людства, у перемогу світла і розквіт України – краю мудреців і поетів.

 Сумом та шаною переповнились серця глядачів, коли Олеся прочитала неперевершений власний вірш, присвячений Андрію Кузьменку. Лідеру гурту «Скрябін», з яким вона співпрацювала  у період становлення гурту.

«…Голуби пісень незнаних так жадали полетіти,
Кораблі твої далекі – берег світлий знайти!
Наче сонячний промінчик,  вмів ти світові радіти!
А тепер – у безмір неба вільним вітром – лети!!! »

У супроводі фортепіано Олеся виконала  дві пісні Андрія. Більшість глядачів зронили болючу сльозу. Вічна пам’ять…

 Надзвичайно  яскраво та самобутньо прозвучали фортепіанні твори  Олесі. Вишукані, глибокі,  співучі та поривчасті одночасно, наче зіткані з променів сонця,  шумовиння лісів, сокровенних мрій  - вони летіли у відкритий простір, і здавалося, що безмежний космос розкриває нам свої обійми.

Свій  чудовий виступ співачка завершила піснею-славленням України, де оспівується вся велич  Батьківщини, її всесвітнє значення.

 «І в руках святої України
Всесвіту ворота золоті!»

Дякуємо, чарівна Олесю, за свято музики і слова, за свято любові!

Олександр  Дубницький